1.2. Запровадження посади помічника судді в Україні

.

1.2. Запровадження посади помічника судді в Україні

Загалом, посада помічника суду введена вже в незалежній Українській державі. Соціально-економічні, політичні перетворення у країні та реформи у системі права, що розпочалися після розвалу Радянського Союзу, призвели до швидкого зростання навантаження на судову систему, пов’язаного із збільшенням кількості судових справ. Така ситуація викликала необхідність оптимізації роботи судів, зокрема у питаннях кадрового забезпечення. Належне упорядкування, оптимізація діяльності суду сприяє вирішенню покладених на нього законом завдань, вимагає чіткої організації його роботи, створення необхідних передумов для ефективної реалізації постановленої мети і дає змогу з мінімальними зусиллями досягти її здійснення.

Проаналізувавши теоретичний і практичний досвід як колишніх соціалістичних держав, так і ряду інших, виникла наукова і практична позиція теоретиків і практиків системи правосуддя про те, що надання допомоги суддям можливе через забезпечення їх кваліфікованим персоналом. Вона заснована на спостереженнях, зроблених в інших судових системах, особливо у Великобританії, Німеччині та Франції. Загальновідомо, що значення судової влади в державі велике, тому так важливим є питання про тих суб’єктів, які прямо чи опосередковано є носіями судової влади, адже суб’єктами судової влади можуть бути як органи так і службові особи. Так, до органів можна, наприклад, віднести суди всіх рівнів, які складають судову систему. Поряд з цими суб’єктами є й службові особи, коло яких є досить широким, а правовий статус різним. Службові особи – це не лише судді, а й інші визначені законом суб’єкти, що входять до організаційно-правових структур судової влади, як, наприклад, помічник судді, секретар судового засідання та інші. Безпосередньо участь в правосудді визначають функціональні та інші відносини суб’єкта з судовою владою, які слід назвати службово- професійними. Вони виконуються відповідно до повноважень наданих законодавцем, який формує систему судової влади. Молоді юристи, працюючи на посаді помічника, можуть безоплатно надавати громадянам необхідні їм консультації з різних питань роботи суду, в той час як контакт суддів з матеріалами справи та сторонами конфлікту обмежується тільки тим часом, протягом якого ведеться судовий розгляд цієї справи.

Введення посади помічника судді в українських судах був одним із кроків, зроблених в рамках судової реформи, яка розпочалася відразу після отримання Україною незалежності. Першим документом, який визначив основні напрямки судової реформи була Постанова Верховної Ради України N 2296-XII від 28.04.1992 року «Про концепцію судово-правової реформи в України», яка закликала до кращого організаційного забезпечення судів та позбавлення суддів адміністративних та інших функцій, які не пов’язані з відправленням правосуддя. У 1996 році була прийнята нова Конституція України, яка внесла певні корективи в реформування судової системи.

В новій Конституції зазначалося, що відправлення правосуддя має здійснюватися виключно професійними суддями і в окремих випадках, передбачених законом – народними засідателями та присяжними. У 2001 році була проведена так звана «мала судова реформа», що привело до значного збільшення навантаження на суди у зв’язку з чим з’явилася і суттєво зросла потреба суддів у додатковій секретарські підтримці, особливо у сфері аналізу правових документів та складання проектів документів. І це було очевидним для усіх, хто працював в судовій системі або мали будь-яке відношення до неї. Деякі суди робили спроби вирішити цю проблему шляхом перерозподілу внутрішніх людських ресурсів, виділяючи окремих працівників суду у допомогу суддям або шляхом направляння запитів про введення додаткових посад суду. Зазвичай введення додаткової посади займало Міністерству юстиції (яке займалося організаційним забезпеченням судів у той час) біля одного року.

У 2002 році на базі нової Конституції було прийнято новий Закон «Про судоустрій в Україні» 3. Цим Законом було передбачено створення нового державного органу – Державної судової адміністрації, яка має попіклуватися питаннями організаційного, технічного, фінансового та іншого забезпечення судів.

3. Закон України «Про судоустрій України» № N 3018-III від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180

В кожному суді також було передбачено створення спеціального підрозділу, який відповідальний за виконання функцій, не пов’язаних з відправленням правосуддя - апарат суду. За умовами оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного забезпечення працівники апарату суду прирівнюються до відповідних категорій службовців апарату вищого, центральних або місцевих органів виконавчої влади.

Посада помічника судді була введена до нового тоді Закону «Про судоустрій в Україні», що був прийнятий у 2002 році. Цим Законом було передбачено, що помічник судді є працівником апарату суду з усіма правами та гарантіями державного службовця. Однак, посада помічника судді згадується в частині 6 статті 130 Закону України «Про судоустрій України» в загальному вигляді, відповідно до положень якої помічник судді входить до апарату суду. Безпосередньо в Законі називалися лише помічники суддів вищих спеціалізованих судів (стаття 40) і Верховного Суду України (стаття 49), в яких наводилися загальні вимоги до осіб, які мають займати такі посади. Помічники суддів загальних місцевих суддів та апеляційних судів лише називаються у відповідних положеннях статті 130 Закону. Оскільки помічники суддів місцевих загальних судів лише згадувалися в загальних рисах в Законі України «Про судоустрій», можна зробити висновок, що на момент розроблення проекту і прийняття цього закону єдиного і чіткого розуміння суті посади та основних завдань, прав і обов’язків помічника судді не існувало.

У той же час почалося активне обговорення проблем, пов’язаних з різким зростом навантаження на суди та необхідності забезпечення суддів додатковою технічною підтримкою.

У 2000 – 2002 роках, якраз перед прийняттям нового закону, Американська асоціація юристів „Правова ініціатива в Центральній Європі та Євразії” (ABA/CEELI) провела в Україні всебічне дослідження статусу та розвитку реформування судової системи України під назвою «Індекс судової реформи в Україні». При оцінюванні статусу та ходу судової реформи в Україні фахівцями бралося до уваги 30 різноманітних факторів, які характеризують різні аспекти функціонування судової системи. Одним з таких факторів був судовий персонал. Щодо роботи судового персоналу у Індексі судової реформи в Україні, який був оприлюднений в травні 2002 року, було зроблено висновок, що в українських судах «у більшості випадків судді належно забезпечені секретарською підтримкою, однак судді мають недостатньо допомоги у сфері пошуку законів підчас приготування до справ». У звіті це було пояснено наступним чином: «Стосовно достатності секретарської допомоги, що надається суддям, думки дещо розбігаються, проте більшість опитаних суддів відчувають, що їх потреби у такій допомозі забезпечені. На відміну від загального задоволення рівнем секретарської допомоги було висловлено численні скарги на нестачу кількісної і невідповідність якісної (рівень навичок і освіти) підтримки, суддів у дослідженні правової бази. У місцевих судах більшість суддів доповіли, що досліджують правові документи самостійно, без допомоги»4. Ситуація з високим навантаженням була також підтверджена й іншими дослідниками. Наприклад Станфорд-Сміт достатньо об’єктивно та обґрунтовано приходить до висновку щодо ситуації з навантаженням в українських судах у своєму звіті, що вийшов у листопаді 2004 року: «очевидно, що бюджетні видатки не забезпечують потреб судової системи. Судді і персонал судів мають дуже низьку зарплату, працюють в неналежних приміщеннях суду та кабінетах, відчувають недолік технічного обладнання, і в той же час з них вимагають справлятися з різко збільшеним навантаженням»5.

Проблеми високого навантаження та необхідності забезпечення суддів додатковою підтримкою щодо проведення аналізу правових документів широко обговорювалися на національному рівні. Наприклад, 16 березня 2005 року були проведені парламентські слухання на тему «Судово- правова реформа в Україні». Однією з рекомендацій за наслідками парламентських слухань було «прийняття процедур, які дозволять уникнути перенавантаження суддів». Відповідно до статистики, наведеної Головою Верховного Суду України, у 2005 році навантаження на суди у порівнянні з 1992 роком збільшилося в 38 разів. У період між 2000 і 2004 роками навантаження на суддів збільшилося у 2,5 рази. Якщо у 2000 році навантаження на одного суддю складало 50 справ у місяць на одного суддю, то у 2004 році це було 118 справ, а в деяких судах навіть 150 справ на одного суддю в місяць 6.

Відповідно до даних, отриманих від ДСА України, у 2004 – 2005 роках за їхнім запитом Кабінетом Міністрів була збільшена кількість посад в місцевих загальних судах для запровадження посади помічника судді. Результати такого кроку були відображенні в іншому аналізі та дослідженні, проведеному Американською асоціацією юристів „Правова ініціатива в Центральній Європі та Євразії” (ABA/CEELI) у 2006 році (Індекс судової реформи в Україні 2006), в якому було проаналізовано зміни, що сталися в результаті введення в дію нового закону про судоустрій у 2002 році.

4 Індекс судової реформи в Україні, Американська асоціація юристів, травень 2002. - С. 31 5 J.K.R. Stanford-Smith, international expert within the TACIS Programme of Support to Commercial Courts System and to Court Administration of Ukraine (2003/077-091) 6 Парламентські слухання про стан судово-правової реформи в Україні, 16 березня 2005 року // http://www.rada.gov.ua/zakon/skl4/par_sl/sl160305.htm

Цього разу висновок щодо роботи персоналу суду був наступний: «Більшість суддів забезпечені допоміжним персоналом у кількості, мінімально необхідній для виконання таких обов’язків, як ведення документації чи проведення юридичних досліджень, хоча судді місцевих судів рідко використовують помічників для попереднього вивчення матеріалів справ і складання проектів судових рішень…» Підставою для такого висновку було наступне твердження: «більшість суддів місцевих судів мають власного помічника і секретаря судового засідання, яких вони не ділять з іншими суддями»7.

Як видно з наведених аналізів, практично посада помічника судді в Україні розпочала своє існування у 2004 – 2005 роках, хоча законодавчо була закріплена починаючи з 2002 року. ДСА була утворена 1 січня 2003 року і їй потребувалося 1,5 роки, щоб одержати додаткові посади в судах для введення посади помічника судді та деяких інших посад, що входять до апарату суду. Як показує практика, за п’ять років існування цієї посади в місцевих загальних судах помічники суддів проявили себе як ефективні працівники апарату суду, здатні істотно допомогти суддям в умовах збільшення навантаження. Однак, не дивлячись на це правовий статус та врегулювання діяльності помічників суддів місцевих загальних судів залишалися врегульованими неналежним чином. Так, основний перелік функціональних обов’язків був закріплений лише в підзаконних актах Державної судової адміністрації, а не законом. У зв’язку з цим конкретний обсяг функціональних обов’язків для конкретного помічника визначався головою суду та суддею, з яким він працює. Крім цього, лише згадування цієї посади в законі, призводило до певних казусів і проблем під час спілкування помічників суддів як з професійними юристами (прокурорами, адвокатами тощо), так і з громадянами, зокрема сторонами у справі, які були недостатньо обізнані зі статусом та обсягом повноважень помічника судді.

Протягом 2008 – 2010 років Проектом Європейського Союзу «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби» ретельно досліджувався правовий статус помічника судді в Україні. За результатами дослідження пропонувалося наділити помічника окремим правовим статусом. В рамках самого дослідження проводилися заходи, спрямовані на привернення уваги до недосконалого врегулювання правового статусу помічника судді.

7 Індекс судової реформи в Україні, Американська асоціація юристів, грудень 2006 року. - С. 74 - 76

Так, наприклад, у грудні 2009 року у Верховному Суді України відбувся круглий стіл «Помічник судді в Україні: вітчизняні реалії та європейські перспективи», організований Проектом спільно з ВСУ. У роботі круглого столу взяли участь наукові консультанти та помічники суддів ВСУ, експерти Проекту з питань судочинства з Данії, Німеччини та Польщі, представники Академії суддів України і ДСАУ, голови судів, помічники суддів і керівники апаратів судів з пілотних регіонів Проекту: Києва, Київської, Львівської, Одеської та Харківської областей. Обговорювалися альтернативні моделі інституту помічника судді, досвід інших країн, стан та перспективи розвитку правового статусу помічника судді в Україні. Протягом квітня – травня 2010 року Проектом також проводилися регіональні «круглі столи» з питань удосконалення правового статусу помічника судді з помічниками суддів у Харкові, Києві, Одесі та Львові. Узагальнені результати обговорень «круглих столів» наведені у Додатку 1.

З кінця 2009 року почалися зрушення в законодавчому закріпленні посади помічника судді і в грудні цього року до Верховної Ради України суб’єктом законодавчої ініціативи народним депутатом України Д.М. Притикою було подано проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» саме щодо правового статусу помічника судді. Але 20 травня 2010 року ВРУ прийняла постанову Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України “Про прийняття за основу проектів законів про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України” та про внесення змін до Закону України “Про статус суддів”. 31 травня 2010 року суб’єктом законодавчої ініціативи Президентом України В. Ф. Януковичем було подано проект Закону про судоустрій і статус суддів реєстр. № 6450. А 2 червня 2010 року суб’єктом законодавчої ініціативи народним депутатом Кармазіним Ю.А. було внесено альтернативний проект Закону про судоустрій та статус суддів (реєстр.№6450-1).

Розглянувши зазначені законопроекти, Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя надав перевагу законопроекту внесеному Президентом України (реєстр.№6450), оскільки цей законопроект більш комплексно та системно врегульовує нагальні проблеми судоустрою та статусу суддів. 3 червня 2010 року Верховна Рада України в першому читанні ухвалила цей законопроект. Метою зазначеного законопроекту було комплексне реформування системи судочинства відповідно до міжнародних стандартів задля підвищення ролі суду та статусу судді у суспільстві, забезпечення незалежності суддів від впливу, у тому числі в системі правосуддя та спрощення процедури доступу до суду для кожного громадянина. Крім того, положення законопроекту спрямовані на виконання низки Рішень Конституційного Суду України. В проекті Закону було окрема Глава «Апарат суду». В статті 146 зазначалося, що до штату апарату судів входять помічники суддів та судові розпорядники, правовий статус яких регулюється Законом України «Про державну службу». Однак, під час доопрацювання даного законопроекту положення щодо правового статусу помічника судді зазнав певних змін.

Остаточним кроком у реформуванні судової системи України на даному етапі, який мав суттєвий вплив на правовий статус та правове положення помічників суддів, було прийняття 7 липня 2010 року нового закону «Про судоустрій та статус суддів». Цим законом вперше в Україні посаду помічника судді було визнано на рівні Закону. Так, закон містить статтю 151 «Помічники суддів судів загальної юрисдикції», яка врегульовує окремі положення правового статусу помічників суддів судів загальної юрисдикції усіх рівнів, від місцевого до Верховного. Сам факт введення до закону про судоустрій окремої статті, що регулює правовий статус помічників суддів уже є визнанням цієї важливої судової професії і безперечно є потужним кроком вперед.

Про зміст цієї статті та зміни в статусі, умовах працевлаштування і діяльності помічників суддів буде йтися у наступних розділах цього посібника. Зараз лише зазначимо, що діяльність помічників фактично було переведено на «патронатну» основу проходження державної служби, яка передбачена статтею 15 Закону України «Про державну службу». Тобто відбір помічника може здійснюватися без конкурсу, самим суддею; помічник у питаннях підготовки справ до слухання підпорядковується безпосередньо судді; звільнення судді може стати підставою для звільнення помічника судді. Обсяг функціональних обов’язків, умови проходження служби, відношення з керівником апарату і співробітниками апарату суду, особливості кадрового і фінансового забезпечення, у тому числі документарного закріплення помічника за суддею, та інші питання діяльності помічника судді мають бути встановлені Положенням про помічника судді, яке затверджується Радою суддів України, відповідно до положень статті 151 Закону «Про судоустрій та статус суддів».

Проаналізувавши положення нового закону, що стосуються помічника судді можна зробити висновок про те, що далеко не всі проблеми правового врегулювання цієї посади були вирішені цим законом і можуть бути вирішені Радою суддів у Положенні про помічника судді загального суду. Тому на нашу думку доцільно продовжувати опрацювання питання щодо можливого надання помічнику судді у виняткових випадках права вести протокол судового засідання, оскільки для судді це найзручніший і найефективніший спосіб заміни секретаря судового засідання. Ми також пропонували б надати помічнику судді певні повноваження з підписання непроцесуальних документів, зробити обов’язковими для фізичних та юридичних осіб запити та інші правомірні вимоги помічників суддів, щоб звільнити суддів від виконання невластивих їм функцій. Однак, це має бути зроблене на рівні закону, а не на рівні рішення Ради суддів України.

Таким чином, запровадження посади помічника судді мало на меті звільнення судді від технічної роботи, зменшення навантаження та підвищення ефективності роботи суддів, яка вимірюється швидкістю здійснення процесуальних дій, через делегування деяких зі своїх завдань висококваліфікованим працівникам, які виконують їхні розпорядження, за винятком прийняття рішень. Крім цього, переважна кількість дослідників і співробітників судової системи, у тому числі і судді, вважають помічників суддів потужним потенціалом на зайняття суддівської посади. Існування інституту помічників суддів фактично є ефективною системою підготовки майбутніх судових кадрів, якісного відбору кадрового резерву для судових органів.

Реформування посади помічника судді в Україні ще триває і наступні кроки будуть зроблені в Положенні про помічника судді та, можливо, у внесенні змін до Закону «Про судоустрій та статус суддів», «Про державну службу» і до процесуальних кодексів.

18.01.12 / Просмотров: 5085 / Печать
.

Поиск

Расширенный поиск

Поделись с друзьями

Пользователь

Подписка на новости

Количество времен года (сезонов), прописью?

RSS / MAP / W3C


RSS - международный формат, специально созданный для трансляции данных с одного сайта на другой. 
Используя готовые экспортные файлы в формате RSS, вы можете разместить на своей странице заголовки и аннотации сюжетов наших новостей. 
Кроме того, посредством RSS можно читать новости специальными программами - агрегаторами новостей - и таким образом оперативно узнавать 
об обновлениях нужных сайтов.
Google SiteMap
Valid XHTML 1.0 Transitional

Статистика

Опросы

Активных опросов нет