7.1. Статус і роль помічників суддів у судових системах європейських держав

.

РОЗДІЛ 7 ПОСАДА ПОМІЧНИКА СУДДІ У ДЕЯКИХ ЄВРОПЕЙСКИХ ДЕРЖАВАХ

7.1. Статус і роль помічників суддів у судових системах європейських держав

Забезпечення верховенства права є чи не найважливішим завданням сьогодення у всіх демократичних країнах світу. Побудова дієвої системи правосуддя вимагає від вищих посадових осіб використання досягнень в інших сферах, в яких були успішно впроваджені сучасні технології та методи управління. Наступним завданням після надання доступу до правосуддя є забезпечення спроможності судів своєчасно розглядати зростаючу кількість судових справ.

Оцінювання будь-якої судової системи стосується передусім її ефективності, тобто спроможності виконувати покладені на неї завдання з мінімально можливими витратами; та дієвості, тобто досягнення чи недосягнення, встановлених цілей діяльності. Будь-які перетворення мають спрямовуватися на покращення показників роботи судів. Існують різні шляхи вдосконалення судової системи. В деяких країнах вирішили розширити існуючі судові системи через залучення додаткових суддів й адміністративних працівників. Але ефект такого роду заходів виявився доволі обмеженим і короткостроковим. Вдосконалення передбачає зміни не тільки кількісних, а й якісних показників.

Будь-яка державна установа чи організація одержить вигоди від впровадження рішень, що довели свою дієвість у тих сферах діяльності, де закони ринкової економіки діють напряму. Один з першочергових заходів полягає в оптимізації розподілу наявних ресурсів і правильному делегуванні функцій працівникам різної кваліфікації та компетенції. У багатьох судових системах судді досі виконують левову частку роботи всього суду. Сьогодні у деяких європейських країнах голови судів виконують функції, які не мають ніякого відношення до процесу судочинства. Вони організовують поточну роботу суду, тобто виконують функції менеджерів. Водночас, існують країни, в яких коло обов’язків суддів істотно звузилось через розширення функцій самих судів. В одних країнах велика частка активів і ресурсів судів припадає на ведення державних реєстрів. В інших країнах істотно зросла кількість дрібних цивільних позовів. Так, бурхливий розвиток сфери масових послуг, наприклад телекомунікаційних, спричинив різке збільшення кількості вимог, які боржники навіть не оспорюють.

У цьому документі подається загальний опис одного з поширених у багатьох країнах заходів з вдосконалення системи адміністрування судів – делегування окремих функцій суддів працівникам апарату судів, котрі мають необхідну кваліфікацію у відповідних сферах. Для цілей даного розділу таких працівників ми називатимемо «помічниками суддів», хоча їхній правовий статус і посадові обов’язки можуть істотно різнитися. Як наслідок, формально їх можна позиціонувати від підлеглого працівника до цілком незалежного посадовця суду. Незважаючи на такі відмінності, всі вони працюють над досягненням однакової мети – скоротити обсяг роботи, що покладається на суддів, заради підвищення дієвості функціонування судової системи в цілому.

У більшості європейських країн спостерігається стійка тенденція до формування професії, представники якої беруть на себе ту частину обов’язків суддів, які безпосередньо не пов’язані із здійсненням судочинства.

Професія – це певний рід заняття, до якого особа допускається після завершення спеціалізованого курсу навчання і задоволення інших спеціальних вимог. Професія виникає в результаті еволюції певного виду діяльності, що включає формування набору формальних кваліфікаційних вимог, у тому числі до рівня освіти, наявності необхідних навичок і успішної здачі іспитів на професійну придатність, появу регуляторних органів, які мають повноваження надавати професійний статус і накладати штрафні санкції, і, певною мірою, монопольні права.

Бажано, щоб суспільство поважало і цінувало професію висококваліфікованих працівників судів, які допомагають суддям. Вони мають сумлінно виконувати розпорядження своїх начальників і при виконанні службових обов’язків дотримуватися загальних правил професійної поведінки, а також принципів конфіденційності, неупередженості та об’єктивності. Вони мають постійно підвищувати рівень своїх знань і кваліфікації.

Зазвичай, щоб стати помічником судді, необхідно мати освіту і кваліфікації, які чітко визначені законом. Певна річ, чим суворіші вимоги до кандидата на певну посаду, тим імовірніше, що пройшовши кваліфікаційний відбір і працюючи на такій посаді, така особа здобуде визнання і повагу громадськості. Тому порядок відбору кандидатів і призначення на посаду помічника судді має усувати будь-які елементи непрозорості для широкого загалу, перш за все - будь-які прояви політичної заангажованості та кумівства.

Обов’язкові вимоги до кандидатів на посаду помічника судді включають, як правило, наявність юридичної освіти, хоча інколи її може замінити достатній досвід професійної роботи.

Характерною рисою більшості професій є прагнення членів професії створити свій професійний орган, який би представляв їхні інтереси у «зовнішньому світі». Існують країни, де помічники суддів об’єдналися в професійну асоціацію. На міжнародному рівні їхні інтереси представляє Європейський союз «правозастосувальників» (Rechtspfl eger), котрий визначає себе як організацію судових посадовців, які не є суддями, і яким судді делегували виконання деяких зі своїх обов’язків. Європейський союз правозастосувальників було засновано 25 червня 1965 року. Його органами управління є правління, президент і загальні збори. Членами Європейського союзу правозастосувальників (ЄСП) є професійні асоціації Австрії, Бельгії, Данії, Естонії, Франції, Фінляндії, Німеччини, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Румунії, Іспанії та Швеції. В ЄСП є також асоціативні члени з Японії, Малі, Марокко і Тунісу. Фізичні особи мають право бути почесними членами ЄСП.

Постановою Комітету Міністрів Ради Європи № (71)10 від 5 травня 1971 року ЄСП надано статус радника Ради Європи.

На виконання положень концепції, викладеної в Рекомендації Комітету Міністрів № (86) 12, ЄСП консультує міністрів юстиції країн – членів Європейського Союзу не тільки стосовно покладання функцій відправлення судочинства на державних службовців вищої ланки, а й з питань формування іміджу професії, що є основою публічного визначення групи професійних фахівців, робота яких покликана вивільнити суддів від виконання непрофільних функцій.

Завжди вважалося, що судді обіймають найвищий щабель в ієрархії державної служби. Судді повністю незалежні у прийнятті рішень, що є найважливішою з їхніх прерогатив. Але поступово стає зрозумілим, що суддів практично неможливо залучити до вирішення абсолютно всіх справ, які сьогодні підпадають під юрисдикцію судів. Така ситуація ймовірно стала наслідком безперервних змін у суспільстві, в результаті яких виникає все більше конфліктів і спорів, що потребують вирішення. В останнє десятиріччя в країнах ЄС спостерігається істотне зростання кількості судових справ, що ускладнює реалізацію права кожного на вирішення його справи у розумний строк, визначене Статтею 6.1 Європейської Конвенції про права людини. Зростаюча кількість судових справ і навантаження на суддів є основними причинами затримок у розгляді справ, що ставлять під загрозу реалізацію права кожної особи на своєчасний розгляд її справи. Через такі затримки людина може впасти у відчай, або вони можуть завдати їй непоправної шкоди. Затримки можуть навіть перешкодити здійсненню правосуддя, адже є така думка, що затримане правосуддя – це правосуддя, у якому відмовлено.

Уряди багатьох країн занепокоєні сповільненням функціонування судової системи і все більше усвідомлюють необхідність підвищити ефективність її функціонування. Але в умовах бюджетних обмежень далеко на завжди проблему зростання кількості судових справ можна вирішити відповідним збільшенням ресурсів судової системи. У демократичній країні брак бюджетних коштів не може виправдати порушення основних прав людини. А збільшення чисельності суддівського корпусу є, звісно, найбільш коштовним вирішенням проблеми.

Щоб забезпечити спроможність судової системи успішно впоратися зі зростаючим навантаженням без погіршення якості своєї роботи, необхідно проаналізувати весь спектр можливих заходів, що охоплюють освітню підготовку і необхідне додаткове навчання суддів і працівників апарату судів, поліпшення умов роботи працівників судів, спрощення процедур і запровадження альтернативних методів вирішення спорів.

Істотною функцією суддів має бути вирішення спорів, що стосуються правових питань. Однак у багатьох країнах ситуація в судах складається так, що судді змушені витрачати значну частину свого часу на виконання роботи, яка безпосередньо не пов’язана з розглядом судових справ, передусім адміністративної. Певна річ, категорична рекомендація повністю звільнити суддів від виконання будь-яких адміністративних завдань була б нездійсненною. Водночас, завжди є сенс ретельно проаналізувати всі завдання, вирішенням яких займаються судді, і забрати в них ті, при вирішенні яких неупередженість і незалежність не є критично важливими з огляду на певну передбачуваність результатів. Предметом такого аналізу мають стати сама судова система та існуючі в ній процедури. Взагалі кажучи, виконання суддями непрофільних функцій має обмежуватися тими випадками, в яких втручання судді є істотним для захисту права чи підтримки державної політики.

Оскільки визначити “непрофільні” функції суддів доволі непросто, вдається доцільним віднести до них у першому наближенні усі справи, в яких відсутній елемент спору. Під патронажем Ради Європи було складено невичерпний перелік прикладів непрофільних обов’язків суддів, які було б доцільно передати іншим працівникам судової системи. Звісно, кожна країна при цьому має враховувати специфіку своєї судової системи.

Залежно від традицій судової системи конкретної країни, працівники, яким передаються для виконання непрофільні функції суддів, можуть або підпорядковуватися суддям, або прийматимуть рішення незалежно, що наближатиме їхній статус до статусу суддів. Цю категорію працівників називають по-різному. Наприклад, у Німеччині та Австрії їх називають Rechtspfl eger (правозастосовниками), у Польщі – помічниками суддів, у Франції – Greffes des juridictions, в Англії та Уельсі – судовими клерками. Спільним для всіх цих працівників є те, що вони знімають з суддів велику частку їхнього тягаря, виконуючи обов’язки, які за відсутності цих працівників покладалися б на суддів.

У Звіті про європейські судові системи за 2008 рік, підготовленому Комісією з ефективності судочинства (CEPEJ) зазначається, що “Існування в судовій системі компетентних працівників на додачу до суддів з формально визначеним статусом та обов’язками є необхідною умовою дієвого функціонування системи адміністрування судів…” 96

Однією з найбільш поширених категорій таких працівників судової системи є помічники суддів. На перший погляд, описати правовий статус помічників суддів у різних країнах дуже просто, тому що він визначається чинним законодавством. Але, по-перше, законодавче визначення правового статусу помічників суддів істотно різниться по країнах Європи, а по-друге, тлумачення цих визначень змінюються з плином часу. В деяких країнах помічники суддів є державними службовцями. Термін “державна служба” визначає групу працівників у держаному секторі, яких беруть на роботу, виходячи з їх професійних якостей, наявність яких вони доводять в ході конкурсного відбору на посади. За своїм статусом державні службовці мають низку пільг і привілеїв, але найголовніша вигода від роботи на державній службі полягає в тому, що державний службовець не може бути звільнений за бажанням роботодавця.

Для цілей порівняльного аналізу статусу працівників судів країн Європи слід поділити на дві групи. До першої групи відносяться країни з усталеною системою професійної державної служби, яка є доволі незалежною від політики; це “старі” члени Європейського Союзу. Інша група включає країни колишнього комуністичного табору, в яких раніше було неможливо розмежувати апарати партійних і державних органів, і в яких раніше просто не існувало поняття держави як суб’єкту, незалежного від державного управління і політичних партій. Країни другої групи зазвичай прагнуть створити належну систему державної служби, щоб зрівнятися за якістю державного управління з країнами першої групи.

У посткомуністичних країнах має місце добре виражена тенденція до обмеження надання пільг і гарантій державним службовцям. Ймовірно вона зумовлюється побоюванням їх надмірного використання, що може негативно вплинути на загальні показники роботи державних установ. З іншого боку, гарантії зайнятості є найкращим стимулом до підвищення державними службовцями свого кваліфікаційного рівня і відданості інтересам державної служби, тому що вони впевнені в довгостроковому і стабільному характері своєї роботи.

96 Evaluation report of European judicial systems - Edition 2010 (2008 data): Effi ciency and quality of justice // European Commission for the Effi ciency of Justice (CEPEJ) website http://www.coe.int/T/dghl/cooperation/cepej/default_en.asp, last visited 13/11/2010

Наприклад, в Російській Федерації посада помічника судді з’явилася у 2002 році. Вперше посада помічника судді згадувалася в офіційних документах РФ у 2000 році в Указі Президента «Про збільшення кількості суддів та працівників судів в арбітражних судах Російської Федерації». Пізніше введення цієї посади передбачалося Федеральною цільовою програмою «Розвиток судової системи Російської Федерації у 2002 – 2006 роках», якою передбачалося виділення бюджетних коштів на введення посади помічника судді в судах Російської Федерації.

Введення цієї посади переслідувало дві мети: (1) створення ефективної системи освіти та підготовки суддів для забезпечення якості відбору і (2) позбавлення судді необхідності виконувати технічну роботу та зменшення навантаження на суддів. Обсяг функціональних обов’язків помічника судді в РФ практично такий же як і у помічника судді в Україні. Правовий статус також схожий – вони є державними службовцями і на них розповсюджується усі права та обов’язки, передбачені законом про державну службу. Єдиною відмінністю є те, що в Арбітражному процесуальному кодексі (в Україні це Господарський процесуальний кодекс), помічник судді є учасником процесу та має певні процесуальні права. Наприклад, відповідно до Арбітражного процесуального кодексу помічник судді має право складати протокол судового засідання 97.

Різними є підходи щодо професійних відносин та службового підпорядкування помічника до судді. У цьому відношенні можна виокремити дві моделі статусу помічника судді: персональний асистент і співробітник апарату суду. У США та деяких країнах ЄС помічник є персональним асистентом судді. Перевагами цього є відповідна професійна кваліфікація асистента, пристосування до методів судді та відданість роботі. Суддя ж може обрати собі помічника та пропонувати йому змінити місце роботи разом із собою. Недоліками такої моделі є те, що такий асистент працює в умовах невизначеності, до того ж суддя може перекласти частину своєї роботи на підлеглого.

У більшості країн Європи використовують іншу модель: помічник судді є співробітником апарату суду. Таким чином забезпечують загальний рівень кваліфікації судового апарату, взаємний вплив на методи роботи, всебічну професійну підготовку помічника завдяки роботі з багатьма суддями і відданість правосуддю.

97 Муллануров А.А. Помощник судьи – лицо, содействующее осуществлению правосудия http://www.allpravo.ru/library/doc117p0/instrum4132/

Статус зайнятості помічників суддів так чи інакше зводиться до їх правового статусу. Але покладання при проведенні аналізу статусу помічників суддів виключно на положення нормативно-правових документів може ввести в оману. В окремих країнах, де трудове законодавство дає дієві гарантії всім працівникам, робота на посаді помічника судді може сприйматися як дуже стабільна і вигідна навіть за відсутності в помічника судді статусу державного службовця.

Приклади нормативно-правових документів, що регулюють роботу помічників суддів у Австрії, Франції і Польщі, демонструють різницю у їхньому статусі зайнятості та різницю у підходах, до яких можуть вдаватися законодавці для досягнення однакової мети.

Дуже довгий і, здається, повний перелік обов’язків суддів, які, залежно від специфіки кожної країни, можна було б передати іншим працівникам судів, вміщено в додатку до Рекомендації R (86) 12 Комітету Міністрів країн – членів Ради Європи – членам Європейського Союзу стосовно заходів, спрямованих на запобігання і скорочення надмірного навантаження судів. Ці обов’язки стосуються прийняття рішень у справах, які не пов’язані зі спорами, – сімейних, справах про успадкування, реєстрації прав власності на земельні ділянки, ведення реєстрів компаній і асоціацій, надання громадянства. У кримінальних провадженнях функції помічників суддів можуть бути пов’язані з виконанням покарань, наприклад, видачею ордерів на арешт, наказів про направлення та доставку арештованих до суду, прийняттям рішень про відстрочення виконання покарання, стягнення штрафів і застосування покарань, альтернативних до позбавлення волі.

Конкретний порядок делегування окремих обов’язків суддів іншим працівникам судів, які мають необхідну для їх виконання кваліфікацію, залежить від специфіки судової системи країни. Ретельний аналіз обов’язків, які сьогодні виконуються помічниками суддів у різних країнах, свідчить що всі такого роду рішення підпорядковуються єдиній меті – зробити функціонування судової системи більш ефективним.

21.01.12 / Просмотров: 3766 / Печать
.

Поиск

Расширенный поиск

Поделись с друзьями

Пользователь

Подписка на новости

Два плюс три будет, прописью?

RSS / MAP / W3C


RSS - международный формат, специально созданный для трансляции данных с одного сайта на другой. 
Используя готовые экспортные файлы в формате RSS, вы можете разместить на своей странице заголовки и аннотации сюжетов наших новостей. 
Кроме того, посредством RSS можно читать новости специальными программами - агрегаторами новостей - и таким образом оперативно узнавать 
об обновлениях нужных сайтов.
Google SiteMap
Valid XHTML 1.0 Transitional

Статистика

Опросы

Активных опросов нет