7.4. Помічники суддів у судовій системі Франції

.

7.4. Помічники суддів у судовій системі Франції

Контекст аналітичного огляду

Даний аналітичний огляд підготовлено на виконання завдань другого компоненту проекту ЄС “Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби” – “Правовий статус і навчання помічників суддів”. Він продовжує низку аналогічних оглядів про роботу помічників суддів у Польщі та Австрії.

Разом із двома іншими згаданими оглядами даний документ, присвячений роботі помічників суддів у Франції, складе основу збірника інформаційно- аналітичних матеріалів, що його буде передано українським бенефіціарам Проекту для використання з метою остаточного визначення ролі і правового статусу помічників суддів та подальшого удосконалення судової системи України.

139 Наприклад, обчислення вартості послуг перекладачів і офіційних експертів, які залучаються до судового провадження, й оформлення документів на оплату цих послуг; ведення документації на вилучені до завершення судового провадження предмети.

140 Рекомендація № R (86) 12 щодо здійснення заходів, спрямованих на запобігання та усунення перевантаженості судів.

Термінологія: необхідні роз’яснення

Для правильного розуміння змісту даного документу необхідно з самого початку пояснити певні тонкощі термінології.

Точне визначення термінів важливе для порівняльного аналізу функцій різних категорій працівників у судових системах різних країн, навіть якщо вони обіймають аналогічні посади. Виконання такого порівняльного аналізу істотно ускладнюють відмінності у правовій культурі та національні особливості правових традицій і судових систем. У деяких випадках застосування нефранцузького слова для опису певної установи або поняття, що стосуються права чи судочинства Франції, може ввести в оману чи призвести до неправильного розуміння суті того чи іншого явища.

Тому, не описуючи судову систему Франції, для цілей даного аналітичного огляду ми вживатимемо перелічені нижче терміни з урахуванням поданих нижче роз’яснень.

• “Помічник судді”, у тому розумінні, в якому це словосполучення вживається в судовій системі України, є не зовсім точним перекладом відповідного терміну у французькій мові141. Але ми використовуватиме його далі по тексту документу.

• Посада помічника судді існує не тільки в судах (тобто у Франції, на відміну від України, помічники суддів працюють не тільки з суддями), а й в прокуратурі, Міністерстві юстиції, Державній раді142 і Національній школі магістратури143.

Оскільки українських партнерів Проекту цікавить лише судова система, надалі посилання на помічників суддів у цьому документі стосуватимуться лише тих помічників суддів, які працюють в судах. 144

Водночас, необхідно зауважити, що законодавство Франції не розрізняє помічників суддів за їхнім статусом чи посадовими обов’язками.

• З історичних причин у судовій системі Франції функції адміністративного судочинства відділені від інших судів.145

141 Assistant de justice – помічник у системі правосуддя (переклад з французької).

142 Це означає, що після успішної атестації помічника судді (тобто після визнання його спроможності виконувати роботу з доброю або бездоганною якістю), його не оцінюють до того часу, коли показники його роботи істотно зміняться.

143 Ця установа є найвищим органом в адміністративній юрисдикції в країні; вона також консультує уряд з питань розробки законів та інших нормативно-правових актів.

144 Основні відмінності стосуються повсякденних функцій цих посадових осіб, які залежать від їхнього місця роботи.

Таке розмежування є істотним переважно для розділу даного документу, в якому йдеться про правові основи інституту помічників суддів). Функціональні обов’язки помічників суддів, які працюють у судах обох категорій, є однаковими.

Крім того, для більшої зрозумілості певних правових понять та інституцій у судовій системі Франції, автор документу вказує французькі терміни там, де вона вважає за необхідне. З тих же міркувань вказуються також назви нормативно-правових документів мовою оригіналу.

Законодавство Франції, яким регулюється діяльність помічників суддів

Діяльність помічників суддів у Франції регулюється низкою нормативно- правових документів. Як і в інших країнах, основні правила функціонування інституту помічників суддів визначаються законом, а більш докладні положення – підзаконними актами.

Законодавча база інституту помічників суддів у Франції складається з таких законодавчих і нормативно-правових актів:

A. Для помічників суддів, які працюють в неадміністративних юрисдикціях

a) Стаття 20 (Глава VI “Помічники суддів”) Закону 95-125 від 8 лютого 1995 року “Про організацію юрисдикцій у цивільних, кримінальних і адміністративних провадженнях”146;

b) Урядова Постанова 96-513 від 7 червня 1996 року “Про помічників суддів”147;

c) Наказ від 7.06.1996, прийнятий на виконання положень Статті 8 Постанови 96-513 від 7 червня 1996 року, яким встановлюється тривалість роботи помічників суддів (у годинах)148;

145 Juridiction de l’ordre judiciaire and juridiction de l’ordre administratif (французькою мовою). У судовій системі Франції існують суди двох категорій. Суди першої категорії займаються цивільними і кримінальними справами, суди другої категорії, до яких слід віднести також Державну раду, вирішують справи, що стосуються адміністративних спорів громадян з центральними і місцевими органами державної влади та державними установами, а також спорів між самими органами державної влади і державними установами.

146 Loi n°95-125 du 8 fevrier 1995 relative a l’organisation des juridictions et a la procedure civile, penale et administrative (французькою мовою).

147 Decret n°96-513 du 7 juin 1996 relatif aux assistants de justice (французькою мовою).

148 Arrete du 7 juin 1996 pris en application de l’article 8 du decret no 96-513 du 7 juin 1996 et fi xant le montant de l’indemnite de vacation horaire allouee aux assistants de justice (французькою мовою).

З плином часу, до цих нормативно-правових документів були внесені численні зміни і доповнення149.

B. Помічники суддів, які працюють в адміністративній юрисдикції

a) Статті L227-1, L122-2, R122-30 – R122-32 та R227-1 – R227-10 Кодексу про адміністративне судочинство;

Статті L227-1 і L122-2, якими власне створюється інститут помічників суддів в адміністративних судах і Державній раді, є статтями базового закону про судочинство – Закону 2002-1138/9.09.2002150. Постановою уряду 2002- 1472/20.12.2002, прийнятою на виконання цього закону151, до Кодексу про адміністративне судочинство було додано статті R122-30 – R122-32т а R227-1 – R227-10, які докладно визначають статус помічників суддів в адміністративних юрисдикціях152;

b) Наказ від 27.02.2003, прийнятий на виконання статті R227-10 Кодексу про адміністративне судочинство, яким встановлюється тривалість роботи у годинах помічників суддів, які працюють в Державній раді, адміністративних апеляційних судах та арбітражних судах153.

До перелічених вище законодавчих і нормативно-правових актів слід також додати й інші акти, сфера застосування яких є ширшою, але які також є застосовними до помічників суддів. Це Закон 84-16/11.01.1984 “Про державну службу” і Постанова уряду 86-83/17.01.1986, яка встановлює загальні правила, що застосовуються до всіх державних агентів, які не є державними службовцями (і працюють за договорами як вільнонаймані працівники).

Як видно із згаданих вище документів, Франція почала створювати інститут помічників суддів у 1995 році, за винятком сфери адміністративного судочинства, де його створення почалося в 2002 році.

149 Наприклад, до Статті 20 Закону 95-125 зміни і доповнення вносилися тричі – в 2001, 2002 і 2007 роках, через що двічі вносилися поправки до Указу 96-513 – в 2004 і 2008 роках.

150 Loi n°2002-1138 du 9 septembre 2002 d'orientation et de programmation pour la justice (французькою мовою).

151 Decret n°2002-1472 du 20 decembre 2002 pris pour l'application du titre VI de la loi n° 2002- 1138 du 9 septembre 2002 d'orientation et de programmation pour la justice et modifi ant le code de justice administrative (французькою мовою).

152 Постановою 2010-164/22.02.2010 статтю R227-10 було ще раз змінено в 2010 році в частині встановлення максимальної тривалості робочого часу помічників суддів на місяць і на рік (у годинах).Суди першої категорії займаються цивільними і кримінальними справами, суди другої категорії, до яких слід віднести також Державну раду, вирішують справи, що стосуються адміністративних спорів громадян з центральними і місцевими органами державної влади та державними установами, а також спорів між самими органами державної влади і державними установами.

153 Arrete du 27 fevrier 2003 pris en application de l’article R. 227-10 du code de justice administrative fi xant le montant de l’indemnite de vacation horaire allouee aux assistants de justice recrutes au sein du Conseil d’Etat, des cours administratives d’appel et des tribunaux administratifs (французькою мовою).

Протягом короткого періоду часу до законодавства Франції було внесено низку необхідних змін і доповнень, які спрямовувалися переважно на:

• розширення кола установ, в яких можуть працювати помічники суддів (наприклад, до цих установ були віднесені Касаційний суд і, пізніше, Національна школа магістратури);

• збільшення тривалості робочого часу на місяць і на рік (для помічників суддів, які працюють у сфері адміністративного судочинства);

• подовження тривалості роботи помічників суддів за трудовими договорами (з чотирьох до шести років).

Причини, з яких було створено посаду помічника судді

У Франції, як і в інших країнах, створення інституту помічників суддів було зумовлене необхідністю вдосконалення і зміцнення судової системи. Зважаючи на потребу у перегляді місії судді та поліпшенні якості та дієвості його роботи, французькі законодавці створили посаду помічника судді, щоб судді та прокурори могли делегувати їм виконання функцій, пов’язаних з підготовкою судових рішень.

Незважаючи на те, що професія помічника судді є відносно новою у судовій системі Франції, за період з 1995 року, коли було прийнято перший акт законодавства про помічників суддів, у законодавчу базу діяльності помічників суддів вносилися численні зміни та доповнення.

Велику кількість поправок до законодавства протягом відносного короткого періоду часу можна пояснити тим, що робота помічників суддів була швидко оцінена і визнана потрібною і такою, що потребує більш широкого застосування. Крім того, з огляду на низьку заробітну плату помічників суддів і доволі високу віддачу, помічники суддів є своєрідним низьковитратним засобом підвищення ефективності функціонування судової системи.154

Звісно, хтось може зауважити, що ситуація з помічниками суддів є вигідною всім: з одного боку, держава заощаджує кошти, скромно оплачуючи кваліфіковану роботу, замість того, щоб залучати до її виконання додаткових суддів; з іншого боку, помічники суддів одержують можливість підвищити свій професійний рівень “без відриву від виробництва”, готуючи себе таким чином для подальшого кар’єрного зростання. Тому багато хто вважає, що інститут помічників суддів створювався з двох міркувань: по-перше, для прискорення процесу відправлення судочинства, а по-друге, для створення зручної можливості для випускників юридичних навчальних закладів почати професійну діяльність.

154 Як пожартував один із суддів, запроваджуючи посаду помічника судді, держава насправді мала на меті просто заощадити бюджетні кошти.

Однак, у реальному житті ситуація виглядає не такою ідеальною. Нерідкими є скарги на невизначеність правового статусу помічників суддів та експлуатацію їх праці155. Можливо такий стан речей спричиняється тим, що у Франції, на відміну від України, помічники суддів не прикріплені до конкретних суддів. До того ж чисельність помічників суддів, яких беруть на роботу кожного року, залежить від наявності бюджетного фінансування. Сьогодні, через фінансову кризу і, як наслідок, суворі бюджетні обмеження, прийом на роботу нових помічників суддів тимчасово припинено.156

Прийом на роботу помічників суддів

Законодавчо встановлені кваліфікаційні вимоги до помічників суддів

Відповідно до Статті 20 Закону 95-125 від 8 лютого 1995 року кандидати на посаду помічника судді повинні:

• мати диплом про вищу юридичну освіту, який видається після успішного завершення 4-річного навчання у вищому навчальному закладі (диплом магістра рівня-І157)158 і

155 За словами одного із суддів, сьогодні помічники суддів виконують практично всю роботу в судах, інколи частину навіть тієї роботи, що є прерогативою суддів і прокурорів (що, звісно, не є загальним правилом). Інші судді також висловлюють занепокоєння з цього приводу і вказують на необхідність чітко визначити посадові обов’язки помічників суддів і суворо стежити за тим, щоб на них покладалися й інші обов’язки. Втім, з’ясувати, наскільки систематичними чи поодинокими є такі порушення, досить складно.

156 У Франції не ведеться облік статистичних даних про чисельність помічників суддів (в усякому разі такі дані відсутні на веб сайті Міністерства юстиції). Як вже зазначалося вище, чисельність помічників суддів з року в рік змінюється залежно від обсягів фінансування судової системи з державного бюджету. Згідно з останніми офіційними даними, що датуються липнем 2009 року, у Франції налічувалося 1249 помічників суддів (ця цифра згадувалася в офіційній відповіді Міністра юстиції на запит одного з членів Парламенту Франції). Принагідно повідомимо, що у Франції налічується близько 8200 суддів і прокурорів.

157 У Франції існує три категорії документів про вищу освіту, що відповідають трьом рівням освіти: (і) ліцензія (у сфері правознавства це maitrise en droit (французькою мовою)), яка видається після успішного завершення трьох років навчання, і яка дозволяє власнику або продовжувати вчитися на магістра, або одразу починати професійну діяльність; (іі) диплом магістра (існує два типи дипломів магістра залежно від тривалості навчання після одержання ліцензії – один чи два роки); (ііі) диплом доктора (PhD). Варто зауважити, що необхідною умовою вступу до вищого навчального закладу (університету) є наявність диплому бакалавра (baccalaureat (французькою мовою)), який видається після успішного завершення навчання у середній школі.

158 Хоча в законі про це явно не вказано, до роботи на посаді помічника судді допускаються громадяни країн – членів ЄС за умови визнання їхніх дипломів про освіту (у спеціальному порядку, встановленим законодавством Франції).

• мати знання та навички, необхідні для належного виконання посадових обов’язків помічника судді.

Більш докладно, хоча й опосередковано, умови прийому на роботу помічників суддів визначені Постановою 96-513 від 7 червня 1996 року. Формальні умови вставлені іншим актом законодавства159, який має більш широку сферу застосування і визначає вимоги до кандидатів на будь-які посади в системі державної служби.

Таким чином, кандидат на посаду помічника судді повинен:

• бути громадянином Франції160;

• бути повністю дієздатним;

• не мати обмежень щодо несення військової служби;

• не мати судимостей і зауважень по службі у сфері судочинства, які б свідчили про його неспроможність належним чином виконувати посадові обов’язки помічника судді;

• не мати проблем із здоров’ям, які б могли зашкодити належному виконанню посадових обов’язків помічника судді.

Вимоги до помічників судді, які працюють у сфері адміністративного судочинства, є аналогічними тим, що описані вище, хоча й встановлені окремими нормативно-правовими актами.

Порядок відбору кандидатів на посаду помічника судді

Чинне законодавство не дає чіткого визначення порядку відбору кандидатів для роботи на посаді помічника судді.

Стаття 4 Постанови уряду 96-513 від 7 червня 1996 року містить посилання на кілька процедурних правил, яких мають додержуватися кандидати та установи, що здійснюють відбір кандидатів на посаду помічника судді. Зокрема,

− кандидат подає заяву про прийом на роботу голові апеляційного суду в територіальній юрисдикції якого він/вона хоче працювати; заяви на роботу в Касаційному суді подаються голові Касаційного суду, а заяви на роботу в Національній школі магістратури – її директорові;

− після розгляду всіх одержаних заяв рішення про прийом на роботу того чи іншого кандидата приймає керівник відповідної установи. Як можна легко помітити, законодавство надає судам досить велику свободу дій у підборі кандидатів на посаду помічників суддів. На практиці, процес відбору відбувається за традиційною схемою “опублікування оголошення про конкурс на заміщення вакантної посади помічника судді – відбір кандидатів на основі їхніх резюме – інтерв’ю”.

159 Закон 83-634/13.07.1983 «Про права і обов’язки державних службовців».

160 Або, як зазначалося вище, громадянином іншої країни – члена Європейського Союзу.

Заяви про прийом на роботу подаються у довільній формі. Зазвичай, від кандидатів вимагається попередньо надіслати резюме та супроводжувальний (мотиваційний) лист, копії дипломів та інших документів, що засвідчують наявність у них кваліфікації та навичок, необхідних для роботи на посаді помічника судді. Інколи кандидатів просять надати документи, що підтверджують досвід професійної роботи, щоб голови судів могли зробити попередній висновок про їх спроможність виконувати обов’язки помічника судді.

Зазвичай заяви та інші документи заявників розглядає голова суду за допомогою членів конкурсної комісії. Потім попередньо відібраних кандидатів запрошують на інтерв’ю. Під час інтерв’ю з’ясовуються такі якості кандидатів як чесність, обачливість, схильність до аналітичної роботи, об’єктивність, спроможність стати до роботи негайно, ставлення до державної служби. Після успішного проходження цього етапу відбору перевіряються благонадійність кандидатів161 та стан їх здоров’я162.

Остаточне рішення про призначення на посаду помічника судді тієї чи іншої особи голова суду приймає після завершення всіх етапів конкурсного відбору з урахуванням сильних і слабих сторін всіх кандидатів.

Кандидати можуть подавати заяви на участь в конкурсі на заміщення вакантної посади помічника судді одразу в кількох юрисдикціях (по одній заяві в кожній юрисдикції). Заяву можна подавати, навіть якщо у даний момент вакантні посади відсутні (тобто навіть якщо конкурс на заміщення вакантної посади не оголошено). У такому разі заява реєструється в суді, і суд зв’яжеться із заявником, як тільки у суді з’явиться відповідна вакантна посада.

Після прийняття рішення про прийом на роботу успішні кандидати присягають у присутності голови суду, який бере їх на роботу. Прийняття присяги є обов’язковим. Присягаючи, щойно призначений помічник судді зобов’язується поводитися з інформацією про судові справи, якими він/вона займатиметься, на умовах суворої конфіденційності. Попри те, що, строго кажучи, помічник судді не є державним службовцем, він вважається агентом державної служби і, відтак, зобов’язаний не розголошувати інформацію, що становить предмет “професійної таємниці”.

161 Перевірка благонадійності кандидатів покладається на голів судів, які для цього роблять необхідні запити до поліції, а також збирають дані про попередню роботу кандидатів у судовій системі і переконуються у їхній повній дієздатності.

162 Витрати на проведення медичного огляду оплачуються судом в межах, встановлених загальними правилами медичного страхування.

Порядок відбору кандидатів на посаду помічника судді для роботи у сфері адміністративного судочинства, є аналогічним описаному вище.

Статус помічників суддів

Компетенція помічників суддів

Про сферу компетентності помічників суддів йдеться лише в одній нормі законодавства, що регулює діяльність помічників суддів – у статті 1 Постанови уряду 96-513 від 7 червня 1996 року, яка визначає, що помічники суддів допомагають суддям і прокурорам у виконанні підготовчої роботи, необхідної для виконання їхніх посадових обов’язків163.

На практиці помічники суддів виконують такі функції:

• проводять аналіз матеріалів попередніх судових справ і узагальнень судової практики;

• складають проекти різних документів (наприклад, документів для архіву, протоколів слухань);

• готують проекти судових рішень.

Помічники суддів виконують свої обов’язки під керівництвом суддів, до яких вони прикріплені, та підпорядковуються їм. Місце роботи помічника судді визначається головою апеляційного суду, якому той подавав заяву про прийом на роботу. За погодженням з головою одного із судів у юрисдикції апеляційного суду; останній прикріплює помічника судді до конкретного судді або призначає його на роботу в певному структурному підрозділі суду.

Назва посади помічника судді є ключем до розуміння його роботи. З першого ж дня роботи помічник судді стає невід’ємною частиною “невидимої для сторонніх” частини життя суду. Робота помічника судді великою мірою підпорядковується виконанню службових і професійних обов’язків конкретного судді. Тому помічники суддів нерідко допомагають суддям готувати їхні промови на національних і міжнародних семінарах, роблять нотатки під час засідань комітетів, залучаються до роботи, пов’язаної з проведенням конституційної реформи.

Помічники суддів не мають права брати участь у прийнятті будь-яких судових рішень, тому що вони не мають необхідних для цього визнаних законом повноважень164. Їхня робота полягає в тому, щоб допомагати суддям у підготовці і прийнятті рішень, але вони не уповноважені підміняти собою суддів165. Вони не мають права офіційного підпису і не можуть давати розпорядження секретарям/реєстраторам суду.

163 Один із суддів зауважив, що у такій редакції дана норма не відповідає пріоритетності посадових обов’язків суддів і прокурорів.

164 Це обмеження випливає з положень Статті 6 Європейської конвенції про права людини про право громадян на справедливе судочинство.

Більш того, на помічників суддів не можна покладати обов’язки та завдання, пов’язані з веденням реєстру судів166 та виконанням функцій головних реєстраторів чи реєстраторів судових послуг167. Наприклад, помічники суддів не мають права працювати з клієнтами у відділі реєстрації або перевіряти автентичність судових рішень.

Таким чином, помічники суддів не є ані суддями, ані працівниками апарату судів (останні мають статус державних службовців). У судовій системі Франції помічники суддів є державними агентами, не будучи при цьому державними службовцями, тобто вони не мають права виконувати функції, що є прерогативою посадових осіб органів державної влади168. Крім того, обов’язки, що їх виконують помічники суддів, не можуть вважатися такими, що виконуються в рамках стажування.

Всі описані вище правила повною мірою поширюються також і на помічників суддів, які працюють у сфері адміністративного судочинства.

Права та обов’язки помічників суддів

Жоден з нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність помічників суддів не визначає і не місить посилань на інші документи, які б визначали права та обов’язки помічників суддів. У законодавстві можна знайти лише певні обмеження, що накладаються на помічників суддів.

165 Як зазначається в циркулярі, поширеному Міністерством юстиції серед усіх голів судів Франції в січні 2008 року, помічники суддів не мають права, наприклад, заслуховувати сторони у судових справах, бути доповідачами в комісіях і комітетах, виконувати функції посередника для цілей примирення сторін і вирішення спорів у позасудовому порядку, підміняти суддів, що працюють у складі різноманітних судових комісій. При цьому, звісно, помічники суддів мають право брати участь у публічних слуханнях. Автори циркуляру приділили велику увагу питанню участі помічників суддів безпосередньо у розгляді справ. У циркулярі чітко сказано, що помічникам суддів заборонено брати участь у розгляді судових справ, оскільки Цивільно-процесуальний кодекс визначає, що процес розгляду судових справ суддями є таємним, і це має гарантувати справедливість судового рішення. Існують лічені винятки, і всі вони визначені іншими законами згідно з відомим правовим принципом «перелік винятків має бути вичерпним, а самі винятки не допускати широкого тлумачення».

166 Greffes des juridictions (французькою мовою).

167 Greffi ers en chef or greffi ers (французькою мовою).

168 Помічники суддів належать до категорії агентів: agents non titulaires de l’Etat (французькою мовою). Законодавство Франції (Постанова 86-83 від 17 січня 1986 року, на яку вже були посилання вище) дозволяє брати на роботу в системі державної служби агентів за договорами найму (французькою мовою –personnels non titulaires). Цей порядок вважається відхиленням від загального правила прийому на роботу на посади, де мають працювати державні службовці. Тому законодавство містить чіткий і виключний перелік випадків, коли до роботи в системі державної служби можуть залучатися агенти.

Як вже згадувалося вище, помічники суддів – не єдина категорія працівників, які відносяться до категорії агентів (agent non titulaire de l’Etat) (державні агенти, які працюють за договорами найму і не мають статусу державного службовця). Існуючі проріхи у спеціальному законодавстві про помічників суддів (lex specialis) необхідно заповнити положеннями загального законодавства (lex generalis) про агентів, які працюють за договорами найму в системі державної служби. У даному випадку, таким актом загального законодавства (lex generalis) є Постанова 86-83 від 17 січня 1986 року.

Положення цієї постанови можна доповнити положеннями інших законів, зокрема тими, що стосуються статусу державних службовців169.

Таким чином, законодавство визнає за помічниками суддів всі права, якими наділені агенти, що працюють в системі державної служби на договірній основі.

Постанова 86-83 однозначно поширює на таких агентів дію деяких положень законодавства, які встановлюють права та обов’язки державних службовців.

A. Право доступу до своєї персональної справи

У персональній справі державного агента повинна міститися вся інформація про агента, що може зацікавити керівництво державної установи, в якій працює дана особа. Всі аркуші персональної справи мають бути послідовно пронумеровані, прошиті і скріплені печаткою. Відсутність окремих аркушів не допускається. Персональна справа агента, як і будь-який інший адміністративний документ, що стосується даної особи, не може містити будь-яких посилань на політичну чи профспілкову належність даної особи, її віросповідання та філософські уподобання.

169 У типовому договорі найму помічника судді, розробленому Міністерством юстиції для апеляційних судів, міститься лише одна стаття про обов’язки помічника судді. У цій статті сказано, що помічник судді зобов’язаний: сумлінно виконувати всі обов’язки і завдання, які покладаються на агентів у системі державної служби в частині виробничої дисципліни та обачливості у вчиненні тих чи інших дій; додержуватися у роботі принципів обережності, розсудливості та справедливості; не розголошувати професійну таємницю, навіть після звільнення з посади помічника судді, згідно з відповідними положеннями Кримінального кодексу. В одному з останніх положень типового договору найму помічника судді сказано, що будь-які питання, що не врегульовані цим договором, вирішуються згідно із загальними положеннями Постанови 86-83 від 17 січня 1986 року.

B. Професійна таємниця та обачливість

Агенти, які працюють у системі державної служби за договорами найму, зобов’язані берегти професійну таємницю і дотримуватися принципу обачливості. Це стосується будь-яких фактів чи інформації, що стають відомими їм при виконанні службових обов’язків. У разі порушення цього зобов’язання державні агенти можуть бути притягнуті до відповідальності згідно з відповідними положеннями Кримінального кодексу170.

Помічники суддів, як й всі інші державні агенти, що працюють у судовій системі, повинні мати такі моральні якості як чесність, порядність, об’єктивність, відповідальність тощо.

C. Підпорядкованість і належне виконання обов’язків

Агент, який працює в системі державної служби за договором найму, несе відповідальність за належне виконання покладених на нього завдань. Він/ вона мають сумлінно виконувати розпорядження своїх начальників за винятком випадків, коли такі розпорядження є незаконними чи можуть завдати серйозної шкоди громадським інтересам.

D. Нейтралітет

Державний агент зобов’язаний при виконанні службових обов’язків додержуватися принципу рівності всіх користувачів державної служби, а також принципу нейтралітету в політичній, релігійній та будь-якій іншій сфері. Принцип нейтралітету вважається одним з найважливіших принципів державної служби.

Крім того, на державних агентів поширюються й деякі інші положення загального закону про державних службовців171, згідно з якими державні агенти:

• мають право на формування власної думки;

• захищені від дискримінації за ознаками статі, раси, наявності інвалідності тощо;

• захищені від сексуальних домагань і переслідувань/гонінь;

• мають право страйкувати;

• мають право на захист під час виконання службових обов’язків;

• несуть кримінальну відповідальність за вчинення відповідних порушень;

• не мають право працювати на іншому місці роботи за сумісництвом172.

170 За розголошення професійної таємниці передбачено покарання у формі позбавлення волі на строк до 1 року і штраф у розмірі до 15 тис. євро.

171 Закон 83-634 від 13 липня 1983 року.

Умови, на яких працюють помічники суддів

A. Договір найму з обмеженим строком дії

Помічників суддів беруть на роботу за договором найму з терміном дії 2 роки. Дія цього договору може бути подовжена двічі (тобто максимальний строк роботи особи на посаді помічника судді за договором найму становить 6 років). Договір регулюється публічним правом Франції.

B. Робота на умовах неповного робочого дня

Помічники суддів працюють на умовах неповного робочого дня. Чинне законодавство чітко встановлює максимальну тривалість робочого часу помічників суддів: у системі неадміністративного судочинства помічники суддів мають право працювати не більше 80 годин на місяць і не більше 720 годин на рік173, а в системі адміністративного судочинства – не більше 120 годин на місяць і не більше 1080 годин на рік174.

В межах цих загальних правил фактичні умови роботи помічників суддів істотно різняться за судами.

C. Специфіка виконання договору найму

Відповідно до Статті 5 Постанови 96-513 від 7 червня 1996 року договір найму помічника судді повинен містити такі обов’язкові положення:

• дата набрання чинності та строк дії договору;

• природа обов’язків, що мають виконуватися особою, з якою укладається договір;

• юрисдикція(-ї), в якій(-их) працюватиме особа, з якою укладається договір175;

• графік роботи особи, з якою укладається договір176.

172 У загальному випадку закон передбачає винятки з цього правила; якщо державним агентом є помічник судді, то він/вона підпадає під чітко визначені законодавством вимоги

173 Іншими словами – не більше 9 місяців на рік.

174 Останнє обмеження було встановлене відповідним законом в 2010 році; раніше тривалість робочого часу помічників суддів у сфері адміністративного судочинства підпадала під ті ж обмеження, що тривалість робочого часу помічників суддів, які працюють в усіх інших сферах.

175 Нагадаємо, що місце роботи помічника судді визначається головою апеляційного суду, якому він подавав заяву про прийом на роботу, за погодженням з головами судів, що знаходяться в юрисдикції даного апеляційного суду. Крім того, помічник судді може бути прикріплений до конкретного судді або призначений на роботу в конкретному структурному підрозділі суду.

Згідно з чинним законодавством у період дії договору в ці положення можуть вноситися зміни та доповнення, якщо це необхідно в інтересах роботи. На практиці договори найму помічників суддів містять й інші положення, які випливають з різних норм законодавства і, серед іншого, стосуються наявності чи відсутності випробувального строку, умов подовження дії договору та умов дострокового розірвання договору.

Виконання договору починається з випробувального строку тривалістю три місяця, після завершення якого дія договору може бути або продовжена, або припинена (без попереднього сповіщення та виплати компенсації).

Якщо керівництво суду/установи має намір подовжити дію договору найму помічника судді, йому надсилається сповіщення-пропозиція відповідного змісту за два місяці до завершення строку дії договору. У разі згоди на продовження роботи, помічник судді зобов’язаний дати ствердну відповідь на одержану пропозицію протягом 15 днів з дати її одержання. У разі неодержання відповіді від помічника судді протягом 15 днів, вважається, що він відмовляється подовжувати дію договору найму.

Зауважимо також, що договір не може бути подовжений з ініціативи помічника судді.

Роботодавець помічника судді має право достроково розірвати договір з власної ініціативи за таких встановлених законом обставин:

• у разі серйозного порушення, вчиненого помічником судді177 (наслідком якого є негайне звільнення особи з посади помічника судді без попереднього сповіщення і виплати фінансової компенсації); Можливість дострокового звільнення помічника судді головою апеляційного суду свідчить про наявність в останнього дисциплінарних повноважень по відношенню до помічника судді.

• з інших причин, не пов’язаних з дисциплінарними порушеннями (у цьому разі помічник судді має право на одержання фінансової компенсації згідно з чинним законодавством178).

176 У циркулярі Міністерства юстиції 2008 року зазначено, що договір найму помічника судді має містити додаток з графіком його робочого часу в розрізі тижня та/або місяця.

177 Зауважимо, що у разі звільнення помічника судді з таким формулюванням, він має право одержати свою персональну справу та будь-які інші супроводжувальні документи і скористатися послугами адвоката на свій вибір. Більш того, циркуляр Міністерства юстиції 2008 року встановлює докладну процедуру звільнення, покликану гарантувати недопущення порушень прав людини.

178 Іншими словами – не більше 9 місяців на рік.

Такою “іншою” причиною може бути, наприклад, професійна некомпетентність помічника судді.

В обох згаданих вище випадках звільнення помічника судді здійснюється у встановленому порядку179.

Договір може також бути розірваний з ініціативи помічника судді, який для цього має надіслати рекомендованим листом голові суду заяву відповідного змісту за 15 днів до запланованого ним дня припинення дії контракту.

За загальним правилом фінансова компенсація помічникові суддів не виплачується у випадку розірвання ним договору найму з власної ініціативи. Існують, однак, виняткові випадки, коли помічники суддів мають право розірвати договір з власної ініціативи, але “з поважних причин”180.

Згідно з договором найму помічник судді має право на щорічну оплачувану відпустку в розмірі п’ятикратної тижневої тривалості його робочого часу181.

D. Обмеження на виконання іншої оплачуваної роботи

Оскільки згідно з чинним законодавством помічник судді працює виключно на умовах неповного робочого дня, він, природно, має право одночасно займатися й іншою професійною діяльністю, яка втім, підпадає під низку законодавчих обмежень182.

По-перше, помічник судді має право займатися іншою професійною діяльністю лише після одержання офіційного дозволу голови апеляційного суду, до територіальної юрисдикції якого відноситься суд, в якому працює помічник судді. Таке обмеження запроваджено з цілком очевидних міркувань – запобігти виникненню конфлікту інтересів.

До цього правила існує одне обмеження; воно стосується наукової, літературної та мистецької діяльності, для провадження якої одержання дозволу голови апеляційного суду не вимагається.

179 Цей порядок встановлено циркуляром Міністерства юстиції 2008 року.

180 У циркулярі Міністерства юстиції 2008 року вміщено кілька прикладів таких “поважних причин”, що випливають з норм загального трудового законодавства, як-от: переїзд на інше місце постійного проживання у зв’язку з одруженням чи зміною місця роботи чоловіком/дружиною; добровільне виконання місії з міжнародної солідарності на період не менше одного року.

181 Наводимо приклад розрахунку тривалості щорічної відпустки помічника судді: особа працює на посаді помічника судді 15 годин на тиждень і, відповідно, 60 годин на місяць (тобто «не дотягує» до максимально дозволеної законодавством тривалості робочого часу – 80 годин на тиждень); відтак, дана особа має право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 75 годин (15 годин на тиждень х 5 = 75 годин). У циркулярі Міністерства юстиції 2008 року зазначено також, що максимальна тривалість робочого часу на рік (720 годин) зменшується на тривалість щорічної оплачуваної відпустки. Іншими словами, помічник судді не має право на одержання компенсації за невикористану відпустку.

182 Ці обмеження встановлені Статтею 3 Постанови 96-513 від 7 червня 1996 року.

По-друге, чинне законодавство забороняє особам вільних професій (як у судовій системі, так і в правовій сфері в цілому) та їхнім найманим працівникам працювати на посаді помічника судді в тій територіальній юрисдикції, в якій вони проваджують свою підприємницьку діяльність183.

У даному випадку йдеться про територіальну несумісність, винятки для якої не передбачені184.

Оплата праці та інші види винагороди за роботу

Оплата праці помічників суддів регулюється спеціальними нормативними актами – Наказом від 7 червня 1996 року185 (для помічників суддів, які працюють у сфері неадміністративного судочинства) і Наказом від 27 лютого 2003 року186 (для помічників суддів, які працюють у сфері адміністративного судочинства). Механізм нарахування винагороди докладно описується нижче. Він є однаковим для обох категорій помічників суддів.

Певна річ, розмір заробітної плати залежить передусім від фактичної тривалості робочого часу і лежить в інтервалі від 400 до 500 євро на місяць187.

Суддя, до якого прикріплено помічника судді, кожного місяця складає звіт про послуги, надані помічником судді, і надсилає його голові апеляційного суду.

183 Це обмеження також встановлене з метою уникнення конфліктів інтересів. Воно не поширюється на помічників суддів, які працюють в Касаційному суді та Національній школі магістратури.

184 Циркуляр Міністерства юстиції 2008 року, який вже неодноразово згадувався вище, встановлює й інші обмеження на додаткову роботу помічників суддів, виходячи з тих же міркувань територіальної несумісності. Таким чином, у підсумку можна стверджувати, що помічникам суддів забороняється: працювати помічником судді у двох судах, розташованих в одній територіальній юрисдикції апеляційного суду; працювати помічником судді у двох судах, навіть якщо вони розташовані в територіальній юрисдикції різних апеляційних судів; працювати помічником судді у двох судах, один з яких належить до сфери адміністративного судочинства, а інший – до сфери неадміністративного судочинства. Крім того, циркуляр явно визначає, що особа, яка працює на посаді помічника судді, має право одночасно працювати у сфері освіти і у сфері ліберальних професій (як у правовій сфері в цілому, так і в судовій системі зокрема) за умови, що в останньому випадку місце іншої роботи знаходиться за межами територіальної юрисдикції того апеляційного суду, голова якого брав на роботу даного помічника судді.

185 Даний наказ видано на виконання Статті 8 Постанови 96-513 від 7 червня 1996 року. Він визначає, що розмір винагороди за роботу помічникам суддів встановлюється спільним наказом Міністра юстиції, Міністра фінансів і Міністра публічних справ.

186 Даний наказ видано на виконання положень Статті R.227-10 Кодексу адміністративного судочинства.

187 Для помічників суддів, які працюють (і проживають) у Парижі, встановлено надбавку до базового окладу.

Після завершення строку дії договору про найм помічника судді останній має право на одержання грошової допомоги на працевлаштування188. Така допомога надається лише у разі досягнення максимально можливої тривалості роботи особи на посаді помічника судді за одним договором найму, тобто після завершення основного і двох додаткових періодів роботи за договором, що дозволяються чинним законодавством.

Порядок сплати внесків на соціальне забезпечення, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання помічників суддів встановлюється з урахуванням специфіки їх роботи на основі загальних правил, визначених Постановою 86-83 від 17 січня 1986 року для широкого кола агентів, які працюють у системі державної служби189. Крім того, помічники суддів мають право на допомогу в разі тимчасової непрацездатності, і роботодавці сплачують на них пенсійні внески, але з врахуванням того факту, що помічники суддів працюють неповний робочий день.

Професійний розвиток помічників суддів

Перспективи кар’єрного/професійного зростання

Жоден з нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність помічників суддів, містить інформацію на тему їх кар’єрного/професійного зростання. Необхідно усвідомлювати, що роботу на посаді помічника судді навряд чи можна вважати професією, тому перспективи кар’єрного зростання помічників суддів є сумнівними. Як зазначалося в попередніх розділах, помічників суддів беруть на роботу на договірній основі на обмежений строк, що означає для них відсутність будь-яких перспектив кар’єрного зростання.

На відміну більшості професій, у випадку помічників судді можна говорити радше про наявність “зовнішніх”, аніж “внутрішніх” перспектив кар’єрного зростання. У зв’язку з відсутністю можливості просування помічників суддів вгору кар’єрними сходами запитання слід скоріше поставити таким чином: як робота на посаді помічника судді може сприяти кар’єрному зростанні особи?

У професійному середовищі французьких правників існує загальноприйнята думка про те, що робота на посаді помічника судді є ідеальною для започаткування кар’єри у судовій системі. Конкретні знання та досвід професійної роботи, які особа може накопичити, працюючи помічником судді, є дуже цінним активом для подальшого просування кар’єрними сходами. На практиці більшість помічників суддів потім продовжують навчання у вищих юридичних навчальних закладах або готуються до здачі вступних іспитів у Національну школу магістратури або Школу адвокатів.

188 Allocation d’aide au retour a l’emploi (французькою мовою).

189 Як вже пояснювалося вище, помічники суддів є державними агентами, які не мають статусу державних службовців (французькою мовою – agents non titulaires de l’Etat) (і, як наслідок, відповідних гарантій). Вони є далеко не єдиною категорією державних агентів, які працюють у системі державної служби Франції.

Навчання

На відміну від інших професій у судовій системі, таких як судді, секретарі судів190, адвокати, стосовно яких законодавство, що регулює їхню діяльність, встановлює чіткі права і обов’язки щодо навчання191, законодавство, яке регулює діяльність помічників суддів, не містить положень про участь помічників суддів у навчальних заходах.

Як згадувалося у попередніх розділах, існує нагальна потреба у заповненні проріх чинного спеціалізованого законодавства про помічників суддів положенням із загального законодавства. У даному випадку актом такого загального законодавства є Постанова 2007-1942 від 26 грудня 2007 року про професійне навчання державних агентів192. Крім цієї постанови, існують також два накази, видані Міністерством юстиції в 2009 році, які регулюють окремі питання професійної роботи як державних агентів, так і державних службовців193 (встановлення тривалості періоду професійної роботи і порядок оцінювання професійного рівня).

Кілька ключових положень Постанови 2007-1942 напряму регулюють такі питання:

• визнання права окремого працівника на навчання194;

• визначення періоду професійної діяльності195;

• підготовка до здачі іспитів та участі в конкурсі на заміщення вакантної посади196;

• підготовка до професійної атестації та підтвердження знань, набутих в ході професійної роботи197;

• право на оплачувану відпустку у зв’язку з професійним навчанням, за певних обставин198;

• участь у заходах з професійного навчання агентів, які у даний момент не працюють у системі державної служби199.

190 Французькою мовою – Greffi ers.

191 Йдеться як про навчання до прийому на роботу, так і про навчання під час роботи на посаді.

192 Decret n° 2007-1942 du 26 decembre 2007 relatif a la formation professionnelle des agents non titulaires de l'Etat et de ses etablissements publics et des ouvriers affi lies au regime des pensions resultant du decret n° 2004-1056 du 5 octobre 2004. Насправді дія даної Постанови поширюється на кілька категорій працівників, у тому числі й агентів, які працюють в системі державної служби за договором найму (agents non titulaires de l’Etat). Кілька її положень містять посилання на іншу урядову постанову, якою регулюється професійне навчання державних службовців протягом усього періоду їхньої роботи на державній службі, що наближує роботу державних агентів до роботи державних службовців (Decret n°2007-1470 du 15 octobre 2007 relatif a la formation professionnelle tout au long de la vie des fonctionnaires de l'Etat).

193 Французькою мовою – Arrete du 31 juillet 2009 relatif a l’evaluation de la periode de professionnalisation pour les agents de la fonction publique de l’Etat and Arrete du 31 juillet 2009 relatif au bilan de competences des agents de l’Etat.

194 Інша норма законодавства (Постанова 2007-1470) встановлює норматив тривалості навчання державних службовців – 20 годин навчання протягом одного року перебування на державній службі.

На жаль, всі зазначені вище правові норми не застосовуються до помічників суддів. Спеціалізоване законодавство не містить жодного положення про професійний розвиток помічників суддів через навчання200. Не існує й практичних механізмів такого навчання201. Відверто кажучи, деякі з перелічених вище норм практично неможливо застосувати на практиці до такої специфічної категорії державних агентів як помічники суддів, тому що необхідною умовою їх реалізації є наявність у працівника певного мінімального стажу роботи на посаді, яку помічник судді навряд чи спроможний задовольнити.

Відсутність практичної системи професійного навчання помічників суддів здається ніколи не була предметом обговорення. Автор не наважується стверджувати, що спричинило таку ситуацію, – задоволення всіх сторін існуючим станом речей чи брак часу на практичну реалізацію чинних правових норм.

195 Докладні умови визначення тривалості періоду професійної роботи встановлені Постановою 2007-1470 про навчання державних службовців. Для цих правил передбачено кілька винятків, які поширюються також і на агентів, які працюють в системі державної служби за договором найму.

196 Докладні умови визначені Постановою 2007-1470.

197 Validation des acquis de l’experience (французькою мовою). Даний механізм дозволяє за певних обставин офіційно підтвердити свій професійний рівень, досягнутий виключно в ході професійної роботи. Виданий на підтвердження визнаного у такий спосіб професійного рівня диплом чи свідоцтво вноситься в Державний реєстр документів, що підтверджують професійну кваліфікацію.

198 Це право докладно визначено Постановою 2007-1470 про навчання державних службовців.

199 Існує нагальна необхідність у доповненні спеціалізованого законодавства з цього питання загальними положеннями Кодексу законів про працю.

200 Тут також варто згадати циркуляр Міністерства юстиції 2008 року, адресований головам всіх судів. Хоча даний циркуляр і не є актом законодавства, він містить адміністративні розпорядження стосовно помічників суддів, видані на основі чинного законодавства.

201 На даний момент відсутні будь-які свідчення залучення помічників суддів до інституалізованих навчальних курсів, в той час як судді, прокурори і секретарі судів беруть активну участь у навчальних заходах.

Спочатку судді та прокурори негативно ставилися до ідеї створення посади помічника судді, але з плином часу вони належним чином оцінили користь від виконання роботи помічника судді кваліфікованими і добре вмотивованими молодими спеціалістами-правниками.

Самі ж помічники суддів убачають у роботі на посаді помічника судді можливість одержати досвід професійної роботи у судовій системі та опанувати навички практичної роботи, необхідні їм для продовження кар’єри в майбутньому202.

Працюючи на посаді помічника судді, більшість з цих молодих спеціалістів демонструють великий ентузіазм і не зважають на притаманні цій роботі виклики і труднощі (велике навантаження, виконання завдань, що виходять за межі посадових обов’язків, встановлених законодавством тощо). Їх ніхто не навчає виконанню покладеної на них роботи, оскільки робота помічника судді вважається незалежною. Попри існуючі труднощі, молоді помічники суддів вважають одержаний ними досвід дуже цінним для подальшого кар’єрного зростання203. Багатьом з них робота на посаді помічника судді допомогла здобути досвід практичної роботи і переорієнтуватися на клієнта.

Ким є помічники суддів на практиці?

Після опису правової бази роботи помічників суддів у Франції та окремих її недоліків, пов’язаних з їхнім правовим статусом (чи не найбільшим з яких є строковий характер їх роботи), виникає цілком логічне питання: а ким же є французькі помічники судді на практиці? Іншими словами – хто і з яких причин може бути зацікавлений працювати на посаді, яка фактично не має ніяких перспектив кар’єрного зростання? Крім того, влаштуватися на роботу помічником судді доволі непросто з огляду на велику кількість вимог і обмежень, які встановлені для інших правничих професій, але при цьому поширюються й на помічників суддів.

Як вже згадувалося вище, робота на посаді помічника судді сприймається як введення у світ судочинства. Не дивно, що помічниками суддів зазвичай працюють молоді випускники юридичних навчальних закладів, які прагнуть набути досвіду практичної роботи у сфері судочинства під керівництвом суддів, а потім продовжити здобуття юридичної освіти, щоб в майбутньому влаштуватися на більш високу посаду в судовій чи правовій системі204.

202 Як згадувалося вище, на посаді помічника судді працюють здебільшого випускники юридичних навчальних закладів нижнього рівня, які мають певні знання у сфері правознавства, але яким бракує правової культури; тобто вони непогано знають право, але не знають як наявні у них знання застосовувати на практиці.

203 Як справедливо зауважують деякі помічники суддів, який би подальший напрям професійного зростання у сфері правознавства вони б не вибрали, багаж знань про те, як виконується робота у суді «за лаштунками» ніколи не буде зайвим.

У переважній кількості випадків на посаді помічника судді працюють випускники юридичних навчальних закладів першого рівня, які збираються через певний час продовжити навчання для одержання диплома магістра205.

В окремих випадках помічниками суддів працюють випускники юридичних вищих навчальних закладів, які готуються до здачі вступних іспитів у престижну Національну школу магістратури (щоб у майбутньому стати суддями чи прокурорами). Досвід практичної роботи, набутий під час роботи помічником судді, є цінним активом для тих, хто має намір стати суддею чи прокурором в порядку “прямого прийому на роботу” (а не через участь у конкурсі на заміщення вакантної посади, що проводиться Національною школою магістратури)206.

Чисельність помічників суддів постійно зростала після запровадження цієї посади, що підтвердило потребу суддів у допомозі з боку висококваліфікованих працівників. Водночас такі негативні явища як висока плинність кадрів207 на цій посаді, обмежена кількість вакансій, невизначеність правового статусу помічника судді дають багатьом професіоналам у судовій системі підстави сумніватися в успішності реалізації початкових планів запровадження посади помічника судді.

Майбутнє помічників суддів

Як вже зазначалося вище, правовий статус помічників суддів у Франції може стати об’єктом суворої критики.

Протягом багатьох років питання, пов’язані з правовим статусом помічників суддів і ситуацією з ними, що складалася на практиці (у тому числі перспективи кар’єрного зростання осіб), неодноразово виносилися на обговорення членами Парламенту Франції208. Наприклад, ще в 1998 році, лише через кілька років після запровадження посади помічника судді у судовій системі Франції, один з членів Парламенту надіслав запит щодо необхідності створення професії помічника судді у справжньому розумінні цього слова, тобто зробити так, щоб помічники суддів працювали на умовах повного робочого дня, і їх робота не мала строкового характеру. Його позиція спиралася на те, що чисельність помічників суддів постійно збільшується, що свідчить про необхідність їхньої роботи.

204 Багато хто з колишніх помічників суддів з гумором і вдячність згадують роки роботи на цій посаді під керівництвом суддів і прокурорів, навіть попри численні труднощі.

205 Нагадаємо читачам, що для роботи помічником судді необхідно успішно завершити 4-річний курс навчання в юридичному вищому навчальному закладі й одержати так званий диплом магістра рівня І.

206 Йдеться про прийом на роботу на основі кваліфікаційного рівня кандидата (французькою мовою – recrutement sur titres).

207 З наявних емпіричних статистичних даних можна зробити висновок, що середня тривалість роботи помічника судді становить 6-12 місяців. Як наголосила одна із суддів, більшість договорів найму помічників суддів розриваються з ініціативи помічників суддів достроково (наприклад, у зв’язку з успішним складанням вступних іспитів і вступом до Національної школи магістратури або Школи адвокатів або у зв’язку з переходом на вище оплачувану роботу). Вона також вказала на найбільшу проблему, пов’язану з помічниками суддів – нестабільність і втрата інвестицій, оскільки більшість помічників суддів звільняються, які тільки вони одержують необхідні їм знання і досвід роботи.

У 2002 році комісія Сенату Франції виконала інформаційне дослідження еволюції кар’єри помічника судді. Обговорення звіту комісії засвідчили відсутність згоди щодо необхідності зміни правового статусу цієї категорії працівників судової системи209. Обговорення торкалися й інших важливих питань забезпечення високого кваліфікаційного рівня осіб, яких беруть на роботу на посаді помічника судді, таких як прийом на роботу на конкурсній основі за результатами складання іспитів або після проходження спеціального курсу навчання.

З усього сказаного вище випливає, що попри численні заяви вищих посадових осіб і політиків стосовно невизначеності статусу та організації роботи помічників суддів на тлі в цілому успішного запровадження посади помічника судді у судові системі Франції (про що свідчить, як вже неодноразово згадувалося, зростання чисельності помічників суддів, внесення поправок до законодавства з метою уможливлення другого подовження дії договорів найму, збільшення тривалості робочого часу помічників суддів, які працюють у сфері адміністративного судочинства), французькі законодавці поки що не готові до проведення радикальної реформи для створення “повноцінної” професії помічника судді.

Ставкою у можливій реформі очевидно є професійна ідентичність помічників суддів та підвищення їхнього статусу до статусу інших працівників судової системи.

208 Члени Парламенту надсилали відповідні письмові запити міністру юстиції.

209 В той час як одні члени Парламенту наполягали на зміні правового статусу помічників суддів (наприклад, на подовженні строку договорів найму, підвищенні розміру заробітної плати тощо), інші висловлювали сумніви стосовно доцільності створення ще однієї категорії працівників судової системи, яких братимуть на роботу “довічно”, і які можуть стати просто додатковою посередницькою ланкою у судовій системі; у зв’язку з цим вони наполягали на обмеженні кількості подовжень договорів найму. Один з членів Парламенту, який працював у складі згаданої комісії, заявив, що він високо цінує високий рівень професіоналізму помічників суддів, і вказав на необхідність поліпшення стабільності їхньої зайнятості і підвищення їхньої заробітної плати. Але при цьому він був проти створення професії помічника судді у справжньому розумінні цього слова, посилаючись на побоювання щодо виникнення зайвої ланки у судовій системі. Матеріали цих обговорень розміщено в мережі Інтернет за адресою: http://www.senat.fr/commission/missions/justice/Index.html

Заключні зауваження

Навіть самі назви розділів цього документу свідчать про наявність як спільних рис, так і розбіжностей між французькою та українською судовими системами та в роботі помічників суддів у Франції та в Україні.

Порівняльний аналіз судових систем України та країн ЄС (Австрії, Польщі, Франції) та місця і ролі в них помічників суддів може допомогти українським вищим посадовим особам визначити правильний напрямок реформування професії помічника судді, але лише певною мірою, тому що наявна інформація не завжди придатна для порівняння.

Необхідно усвідомлювати, що в Європі відсутні єдині стандарти організації роботи помічників суддів.

З іншого боку, існують добре визначені європейські стандарти функціонування незалежної й ефективної судової системи. Тому допомога, що надається суддям для підвищення ефективності та дієвості їхньої роботи, має розглядатися як невід’ємна складова заходів, покликаних вдосконалити функціонування судової системи на благо суспільства.

Звісно, реформа має враховувати національні особливості і традиції судової системи країни. При цьому слід зважати на те, що всі європейські країни прагнуть сформувати систему спільних цінностей.

Звід принципів і правил на європейському рівні має стати для національних законодавців своєрідним орієнтиром при розробленні й ухваленні законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення судової системи, а для судових адміністрацій – у процесі впровадження відповідних заходів. Україні також було б доцільно вивчити досвід інших країн у реформуванні та вдосконаленні судових систем (як позитивний, так і негативний). Виконання порівняльного аналізу та його результати допоможуть відповідним уповноваженим органам розробити оптимальні рекомендації особам, відповідальним за прийняття політичних рішень.

25.01.12 / Просмотров: 4318 / Печать
.

Поиск

Расширенный поиск

Поделись с друзьями

Пользователь

Подписка на новости

Два плюс три будет, прописью?

RSS / MAP / W3C


RSS - международный формат, специально созданный для трансляции данных с одного сайта на другой. 
Используя готовые экспортные файлы в формате RSS, вы можете разместить на своей странице заголовки и аннотации сюжетов наших новостей. 
Кроме того, посредством RSS можно читать новости специальными программами - агрегаторами новостей - и таким образом оперативно узнавать 
об обновлениях нужных сайтов.
Google SiteMap
Valid XHTML 1.0 Transitional

Статистика

Опросы

Активных опросов нет