5.2. Обов`язки помічника судді апеляційного суду при розгляді кримінальних справ в апеляційному суді

.

5.2. Обов’язки помічника судді апеляційного суду при розгляді кримінальних справ в апеляційному суді

Помічник судді в апеляційному суді зобов’язаний (по всім категоріям справ, зокрема, і по кримінальним) забезпечувати ведення діловодства по матеріалам і справам, які надходять на розгляд судді, в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в апеляційному загальному суді (далі – Інструкція); допомагати судді у вивченні справи; за дорученням судді здійснювати підбір нормативно-правових актів та матеріалів судової практики; забезпечувати підготовку справи до розгляду в судовому засіданні, в тому числі підготовку проектів судових рішень; оформлення матеріалів справи після судового розгляду; виконувати інші доручення судді, необхідні для розгляду справи.

Виходячи з названих обов’язків і далі буде побудований виклад матеріалу таким чином – обов’язки помічника судді при надходженні справи на розгляд судді, підготовка справи до розгляду (виготовлення проектів судових рішень) та оформлення матеріалів справи після судового розгляду.

Апеляція подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. Винятком з вказаного є лише апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України), яка подається безпосередньо до апеляційного суду і розглядається в порядку апеляційної перевірки ухвал суду і постанов судді, за правилами ст. 382 КПК України.

Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду. Протягом п’яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або ознайомленням з апеляцією їм роз’яснюється право протягом п’яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію. Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи, йому також роз’яснюється право протягом п’яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення на апеляцію (ст. 351 КПК України).

Незважаючи на те, що місцевий суд сам оповіщає учасників судового розгляду про надходження апеляцій, і направляє їм копій поданих апеляцій, помічник судді апеляційного суду має перевірити дотримання виконання місцевим судом вимог статті 351 КПК України та доповісти судді про дотримання чи їх порушення місцевим судом.

Так, постановою попереднього розгляду судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду кримінальна справа за обвинуваченням В., Б. та Ф. за ч. 2 ст. 203-1, ч. 2 ст. 176 КК України, яка надійшла з апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції, на вирок районного суду від 03 листопада 2008 року, повернута в районний суд для виконання вимог ст. 351 КПК України, оскільки потерпілий не був повідомлений про надходження апеляції прокурора.

Також постановою попереднього розгляду судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду кримінальна справа за обвинуваченням С. за ч. 2 ст. 365 КК України, яка надійшла з апеляцією помічника прокурора на вирок районного суду від 07 квітня 2009 року, повернута в районний суд для виконання вимог ст. 351 КПК України, оскільки судом І інстанції не були належним чином повідомлені про розгляд апеляції захисник та засуджений, оскільки допущені помилки в адресах та прізвищах останніх.

Далі суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, на протязі семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і також сам визначає дату розгляду справи апеляційним судом.

Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповідної установи (ст. 354 КПК України).

Таким чином, на відміну від порядку розгляду в апеляційному суді цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення, кримінальні справи вже надходять до суду з визначеною датою та часом розгляду, і про що вже повідомлені всі учасники судового розгляду. Водночас, виконання місцевим судом вимог статті 354 КПК України має бути також предметом перевірки помічником судді апеляційного суду.

Наприклад, постановою попереднього розгляду судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду кримінальна справа по обвинуваченню А. за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 190 КК України, за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом І інстанції, на вирок районного суду від 19 березня 2009 року, повернута в районний суд для виконання вимог ст. 354 КПК України, оскільки захисник засудженого – адвокат К. не був повідомлений про час та дату розгляду апеляції.

Апеляцією можуть бути оскаржені: вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК України (ст. 347 КПК України).

Отже, при надходженні апеляції на розгляд судді апеляційного суду помічник судді перевіряє яке судове рішення місцевого суду оскаржується в апеляції, чи підлягає воно оскарженню відповідно до положень ст. 347 КПК України.

Разом з тим є випадки, коли до апеляційного суду надходять апеляції на судові рішення, які не підлягають оскарженню і відповідно суддями апеляційного суду приймаються рішення про відмову у їх прийнятті до апеляційного розгляду.

Постановою попереднього розгляду судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду відмовлено у прийнятті до апеляційного розгляду поданої апеляції Т. та справу з попереднього розгляду направлено до районного суду, оскільки ним оскаржувалась постанова судді про відмову у відкритті провадження за скаргою, що згідно ст. 236-7 КПК України оскарженню не підлягає.

Крім того, постановою попереднього розгляду судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду відмовлено скаржнику Г. в прийнятті апеляційної скарги на постанову районного суду про залишення без розгляду скарги, в якій ставиться питання про порушення кримінальної справи. Згідно із вимогами ч. 5 ст. 251 КПК України однією з особливостей розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого (ч. 1 ст. 27 КПК України), є те, що апеляційному оскарженню підлягає лише постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи.

Кримінально-процесуальним законодавством встановлений перелік осіб, які мають право подати апеляцію. Наводити перелік всіх осіб, які відповідно до статті 348 КПК України, мають право подати апеляцію звичайно є недоцільним.

В практиці мають місце такі випадки, коли, наприклад, відмовляли у прийнятті апеляції у зв’язку з тим, що апелянт є по справі свідком.

Надходили апеляції і від потерпілих, які в своїх апеляціях не дотримувалися вимог закону і виходили за межі апеляційних вимог.

Кримінальна справа відносно Д., П., В., О. повернута до районного суду для виконання вимого ст.ст. 350, 351, 354 КПК України, в постанові апеляційного суду зазначено про те, що потерпілий просить направити справу на додаткове розслідування, хоча місцевим судом справа за його згодою розглянута в порядку ст. 299 КПК України. А отже, потерпілий вийшов за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Таким чином, помічнику судді слід перевіряти не лише право оскарження даним суб’єктом відповідного судового рішення, а також межі такого оскарження.

Так як на сьогоднішній день відсутнє рішення законодавця щодо професіональних критеріїв, організаційно-правових форм, які забезпечують надання кваліфікованої юридичної допомоги в кримінальному процесі, тому рішення суду про допуск адвоката як захисника у кримінальній справі має ґрунтуватись на положеннях статей 44, 45 КПК України та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві». Пунктом 5 вказаної Постанови повноваження адвоката у кримінальній справі як захисника повинні бути підтверджені:

1) адвоката, який є членом адвокатського об’єднання, – свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером адвокатського об’єднання про наявність угоди чи доручення на участь у справі;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання, – свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та угодою чи дорученням на участь у справі.

Відмовлено Д. в прийняті до апеляційного розгляду поданої ним апеляції на вирок районного суду щодо М. З матеріалів справи вбачається, що суд допустив Д. (фахівця у галузі права) як захисника у справі, останній для цього надав: ксерокопію диплома про вищу юридичну освіту, ксерокопію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності- фізичної особи, угоду між ним та підсудною М. Але наявність наданих документів не достатня для його участі у справі як захисника. Тому рішення суду про допуск як захисника Д. є необґрунтованим.

КПК України встановлено, що апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку (ст. 349 КПК України).

Так, призначаючи до апеляційного розгляду справу по апеляції захисника засудженого П. головуючий не звернув уваги на порушення апелянтом строку на апеляційне оскарження вироку і не вирішив питання про його відновлення. З попереднього розгляду постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду справа повернута до районного суду для виконання вимог ст. 353 КПК України.

Протягом строку, встановленого для подання апеляції, суд зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Так постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду повернута до районного суду кримінальна справа за обвинуваченням М., Р. та О. за ч. 2 ст. 186 КК України, по якій вже тричі апеляційним судом проводився попередній розгляд. Засуджений Р. 10 грудня 2008 року подав заяву про ознайомлення його з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання, на що йому було відмовлено з посиланням на той факт, що він вже був ознайомлений з матеріалами справи на досудовому слідстві та після винесення вироку. 14 січня 2009 року засуджений Р. знов звернувся з подібним клопотання. Але як вбачається з матеріалів справи (розписки) засудженому 23 жовтня 2007 року вручено копію вироку, в цій же розписці зазначено, що він ознайомлений з матеріалами кримінальної справи, однак з неї не вбачається, що в день проголошення вироку і вручення йому копії вироку, ознайомився з усіма матеріалами кримінальної справи, які знаходяться в 3-х томах.

До змісту апеляції встановлені певні вимоги. Так, апеляція має містити: назву суду, якому адресується апеляція; особу, яка подає апеляцію; вирок, ухвалу чи постанову, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції (ст. 350 КПК України).

Незважаючи на чітко визначені в законодавстві вимоги до змісту апеляції, підставою до повернення справ з попереднього розгляду залишаються все ж таки апеляції, які не відповідають вимогам ст. 350 КПК України. Найбільше таких апеляцій надійшло від прокурорів. Нерідко в апеляціях прокурора зустрічаються такі випадки, коли: не зазначається конкретне прохання сформульоване з урахуванням того, яке рішення апеляційний суд вправі ухвалити; невірно зазначаються статті – наприклад, зазначене в апеляції прокурора обвинувачення особі не пред’являлось; ставиться питання про зміну вироку та застосування до засуджених ст. 75 КК України одночасно з призначенням їм більш суворого покарання, що погіршує їх становище; неодноразово прокурорами подавались апеляції в яких мотивувальна частина не відповідає резолютивній.

Постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду з попереднього розгляду повернута кримінальна справа по обвинуваченню Б. за ч. 1 ст. 309 КК України до районного суду, у зв’язку з тим, що в апеляції прокурора викладене прохання щодо прийняття рішення апеляційним судом сформульовано не конкретно, містить істотні суперечності – прокурор просить змінити постановлений вирок та пом’якшити призначене засудженому покарання внаслідок суворості, та одночасно постановити новий вирок, тобто ставить питання про його скасування.

Всі наведені вище приклади відносились до тих випадків, коли кримінальні справи знімались з розгляду в апеляційному суді у зв’язку з неможливістю їх розгляду до усунення відповідних недоліків, усунення яких має здійснюватись місцевим судом. Вказані справи апеляційним судом виносились на попередній розгляд, за результатами проведення якого постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду повертались до місцевого суду або коли відмовлялось в прийнятті апеляції до свого розгляду.

Слід звернути увагу, що вказані обставини повернення справ з попереднього розгляду до місцевого суду або відмови в прийнятті апеляції звичайно призводять до безпідставної тяганини з розгляду справ. Тому помічнику судді вивченню апеляції слід приділити увагу завчасно, одразу після надходження апеляції із справою в провадження до його судді, а не в останній час перед призначеною датою слухання справи в апеляційній інстанції.

Далі помічник судді вивчає саму апеляцію, заперечення на подану апеляцію, досліджує при цьому відповідні матеріали справи, внаслідок чого може сформувати певну думку щодо попереднього рішення, яке може прийняти суддя щодо поданої апеляції. Свої пропозиції щодо можливого рішення помічник судді має обґрунтувати судді, можливо викласти у виді тез із зазначенням відповідних аркушів справи.

Після узгодження з суддею ймовірного рішення помічник судді виготовляє проект судового рішення (постанову (при одноособовому розгляді справи суддею) або ухвалу (коли суддя діє від імені суду в складі колегії суддів).

Звичайно, у помічника судді з суддею може бути напрацьована й інша практика щодо вивчення, дослідження матеріалів справи, доводів апеляцій та виготовленні проекту судового рішення. Залежить вказане, перш за все, від досвіду помічника судді – наскільки він здатен вчасно та якісно виконати поставлене завдання. Іноді суддя доручає помічнику виготовити проект судового рішення лише схематично, не зобов’язуючи при цьому наводити належне обґрунтування прийнятого рішення, позбавляючи при цьому помічника самому зрозуміти мотиви прийнятого рішення суддею.

Слід пам’ятати, що вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не осккаржувалися і стосовно яких докази не досліджувалися (ст.ст. 299, 301 КПК України), не перевіряються (ст. 365 КПК України).

За результатами розгляду апеляцій на судові рішення, зазначені у частині першій статті 347 КПК України, апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції – без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;

2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;

3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

За результатами розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині другій статті 347 КПК України, апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції – без задоволення; скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;

2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Хотілось би при цьому зауважити, що в межах викладення цього питання є неможливим описати всі випадки за яких судові рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишаються без змін, змінюються або скасовуються. При складанні проектів судових рішень помічник судді має ще приймати до уваги, окрім, звичайно, КК України, КПК України та іншого законодавства, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» (№ 2 від 11 лютого 2005 року), «Про практику призначення судами кримінального покарання» (№ 7 від 24 жовтня 2003 року), «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» (№ 8 від 24 жовтня 2003 року), узагальнення судової практики та ін.

Ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам статті 377 КПК України, вирок апеляційного суду – статтям 332-335, 378 КПК України. Залишення без зміни апеляційною інстанцією вироку, постанови суду першої інстанції

При залишенні без зміни вироку, ухвали, постанови суду першої інстанції апеляційна інстанція погоджується із відповідним судовим рішенням, вважає його законним і обґрунтованим. Отже, на думку апеляційної інстанції, відсутні підстави для зміни або скасування відповідного судового рішення суду першої інстанції, яке було оскаржено.

Виходячи з цього, при складанні проекту ухвали апеляційної інстанції про залишення без зміни вироку, ухвали, постанови, у вступній частині ухвали апеляційного суду вказується дата розгляду справи, колегія суддів та з участю якого прокурора буде розглядатись кримінальна справа, особи, які викликані в засідання апеляційної інстанції, і апеляція – ким з учасників судового розгляду вона подана і яке судове рішення нею оскаржується.

В описово-мотивувальній частині ухвали має бути викладена суть апеляції і короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні (при виготовленні проекту рішення до засідання апеляційної інстанції можливо в цій частині викласти витяг з заперечень на апеляцію); всі доводи апеляції та після кожного з них навести обґрунтування чому апеляційний суд вважає вказаний довід необґрунтованим, таким, що не може бути прийнятий до уваги колегією суддів, а прохання апелянта про зміну чи скасування вироку, ухвали, постанови визнає безпідставним.

В резолютивній частині ухвали вказується про залишення поданої апеляції без задоволення, а вироку, постанови суду першої інстанції – без зміни. Зміна апеляційною інстанцією вироку (постанови) суду першої інстанції

Апеляційний суд змінює вирок у випадках:

1) пом’якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;

Ухвалою апеляційного суду від 22 травня 2009 року змінено вирок районного суду від 13 березня 2009 року щодо Я., пом’якшено покарання з 5 років позбавлення волі до 4 років. При призначенні покарання не враховано судом І інстанції – засуджений має постійне місце роботи, має на утриманні двох дітей, невелика вартість викраденого майна, втрата якого не поставила потерпілого та його родину в скрутне матеріальне становище.

2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;

Так, вироком районного суду від 07 липня 2009 року Б. засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що Б. було засуджено вироком районного суду від 23 травня 2000 року за ч. 1 ст. 229-6 КК України на 1 рік позбавлення волі. 15 серпня 2000 року постановою районного суду Б. була звільнена від відбування покарання на підставі ст. 3 Закону України «Про амністію» від 11 травня 2000 року. Відповідно до ч. 3 ст. 88 КК України до осіб, які не мають судимості, відносяться і особи, які повністю звільнені від призначеного покарання внаслідок амністії. Ухвалою апеляційного суду від 29 вересня 2009 року виключено з вироку кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину повторно, а дії засудженої перекваліфіковані з ч. 2 ст. 309 на ч. 1 ст. 309 КК України.

3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину;

Вироком районного суду від 09 грудня 2008 року Н. визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на 3 роки, з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язків. З засудженого стягнуто на користь: потерпілого К. – 10 000 грн. моральної шкоди; міської клінічної лікарні – 7 145 грн. Ухвалою апеляційного суду 20 лютого 2009 року вирок змінений, збільшена сума стягнутої з засудженого моральної шкоди на користь потерпілого К. до 20 000 грн.

4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

Вироком районного суду від 08 жовтня 2009 року Ш. засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 2 місяця позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду від 08 грудня 2009 року вирок змінено, виключено з мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання на ст. 69 КК України. Санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає покарання, у тому числі, позбавлення волі строком на 5 років. Згідно ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі встановлюється на строк від 1 року. Покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі призначене судом в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, тому посилання на ст. 69 КК України є помилковим.

Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру у випадках: 1) зміни кваліфікації суспільно небезпечного діяння і застосування статті Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння; 2) пом’якшення виду примусового заходу виховного характеру.

Але водночас апеляційним судом може бути змінена постанова суду першої інстанції і з інших підстав.

1. виключена з резолютивної частини постанови районного суду вказівка про відмову в задоволенні скарги та її слід вважати такою, що залишена судом без розгляду, та виключена вказівка про можливість її оскарження в апеляційному порядку Апеляційним судом відмовлено в прийнятті апеляції Є. на постанову районного суду від 17 березня 2009 року та в порядку ст. 365 КПК України з резолютивної частини постанови р/с виключена вказівка про те, що її можливість оскарження в апеляційному порядку, зазначивши, що постанова оскарженню не підлягає. Оскільки оскарження до апеляційного суду постанови суду І інстанції, якими виправлені описки судових рішень, законом не передбачено.

2. виключена вказівка суду про необхідність перевірки алібі обвинуваченого Постановою районного суду від 10 лютого 2009 року кримінальна справа по обвинуваченню С. за ч. 3 ст. 185 КК України направлена прокурору для проведення додаткового розслідування. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду від 27 травня 2009 року постанова р/с змінена, виключена вказівка суду про необхідність перевірки алібі обвинуваченого, оскільки з матеріалів кримінальної справи вбачається, що в ході досудового слідства були перевірені доводи обвинувачення щодо перебування його, на час скоєння інкримінованого йому злочину, за межами України.

При складанні проекту ухвали апеляційного суду про зміну вироку (постанови) суду першої інстанції вступна та резолютивна частина такі самі, як і в ухвалі апеляційного суду про залишення судового рішення без зміни.

В описово-мотивувальній частині ухвали має бути зазначено суть апеляції, в якій частині судове рішення підлягає зміні, які статті закону порушено судом та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку (постанови).

В резолютивній частині зазначається про задоволення поданої апеляції повністю або частково, про відповідну зміну вироку (постанови) та про залишення вироку (постанови) без зміни в іншій частині.

Скасування вироку суду першої інстанції із направленням справи на додаткове розслідування

Встановлено, що основними причинами скасування вироків є невиконання органами досудового слідства та судами першої інстанції вимог закону, які призводили до неповноти та однобічності дослідження обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, неправильна правова оцінка дій засуджених, призначення їм м’якого покарання за вчинений злочин.

Апеляційний суд може скасувати вирок (постанову) і повернути справу на додаткове розслідування у випадках (ст. 374 КПК України):

1) коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови;

Наприклад, порушення права обвинуваченого на захист (п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України).

Так, в апеляційному порядку скасовано вирок районного суду від 09 липня 2008 року, щодо Ч., С., Н., М. за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 309 КК України. Постановою слідчого від 20 травня 2006 року для захисту інтересів М. був допущений адвокат Д. за участю якого і був проведений його допит як обвинуваченого. Під час цього допиту М. вину в зґвалтуванні О. не визнав. 20 вересня 2006 року М. повторно було пред’явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 152 КК України та допитано за участю захисника Д. Свої показання як підозрюваного під час очної ставки М. підтвердив, вину не визнав. В цей же день після допиту М., для захисту обвинуваченого Н. також був допущений адвокат Д., інтереси захисту якого суперечили інтересам захисту М., чим були порушені вимоги ст. 61 КПК України. В подальшому це порушення не було усунуте при тому, що Н. визнав обвинувачення, а М. – фактично заперечував.

2) якщо є підстави для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не пред’являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора чи потерпілого або його представника;

3) якщо є підстави для застосування кримінального закону, який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим слідством суспільно небезпечне діяння, у справах про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Наприклад, органами досудового слідства було пред’явлене неконкретне обвинувачення.

Апеляційний суд скасував вирок районного суду, яким було засуджено О. за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та направив справу прокурору району на додаткове розслідування. Згідно постанови про пред’явлення обвинувачення та обвинувального висновку в них не викладена суб’єктивна сторона, мотив інкримінованого злочину, а саме: не зазначено, чи спричинив О. потерпілій необережно середньої тяжкості тілесні ушкодження внаслідок злочинної недбалості, чи внаслідок злочинної самовпевненості та не зазначено в чому вона проявилась. Не встановлення органом досудового слідства суб’єктивної сторони та мотиву злочину, позбавило суд можливості повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу, перевірити доводи О. про наявність в його діях необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК України, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Крім вказаних, підставами до скасування вироку та направлення справ на додаткове розслідування можуть бути, наприклад, – якщо залишились неусунутими суперечності в показаннях засуджених, свідків; не перевірялись належним чином алібі, доводи засуджених; не призначались для проведення необхідні експертизи, не допитувались всі свідки; органами досудового слідства не виконувались судові доручення, не враховувались попередні ухвали апеляційного суду винесені по цих справах; не з’ясовувались обставини, які характеризують особу обвинуваченого, та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання та ін.

В даному випадку при складанні проекту ухвали апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду та направлення справи на додаткове розслідування, окрім допущених порушень як з боку органу досудового слідства, так і місцевого суду, необхідно зазначати які обставини при додатковому розслідуванні належить з’ясувати.

В резолютивній частині вказується про скасування вироку місцевого суду та про повернення справи відповідному прокурору для проведення додаткового розслідування.

Скасування вироку, постанови суду першої інстанції із направленням справи на новий судовий розгляд

Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, якщо: вирок винесено незаконним складом суду; порушено право обвинуваченого на захист; порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача; справу розглянуто у відсутність підсудного, за винятком випадку, передбаченого ч. 2 ст. 262 КПК України (коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутність); порушено правила підсудності; порушено таємницю наради суддів; вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів; у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених КПК України випадках не фіксувався технічними засобами; порушено вимоги статей КПК України, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом (ст. 370 КПК України).

Вироки та постанови судів першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд також у випадках, коли по справі органом досудового слідства та судом першої інстанції допущено таку істотну однобічність, неповноту і неправильність, які не можуть бути усунуті в рамках апеляційного розгляду справи, хоча б і з проведенням судового слідства; істотні порушення кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті при розгляді справи судом, допущено неправильне застосування кримінального закону, а також коли висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи (ст. 367 КПК України).

Наприклад, скасовуючи з направленням справи на новий судовий розгляд вирок районного суду від 20 липня 2009 року, яким Б. та Н. засуджені за ч. 4 ст. 187 КК України, колегія суддів, зокрема, вказала наступне. Викладаючи у вироку обставини справи, визнані судом доведеними, суд не зазначив умислу, з яким діяли Б. та Н. по відношенню до потерпілого, а лише вказав на те, що підсудні задавали потерпілому удари, і в процесі побиття потерпілого, Н. вирвав з його рук ключі, а потім підсудними з правої кишені потерпілого викрадений мобільний телефон. Між тим, зазначила судова колегія, на досудовому слідстві та в суді засуджені, і це підтвердила в суді свідок К., заявляли, що удари потерпілому наносили в ході конфлікту, який між ними раптово виник на ґрунті образи з боку потерпілого. Потерпілий М. теж пояснював, що в процесі побиття винуватці будь-яких вимог передачі майна не висловлювали, повідомляв, що Н. вирвав у нього з рук ключі. Крім того, орган досудового слідства в обвинуваченні вказав, що телефон з кишені потерпілого забрав лише один з нападників, а суд інкримінував ці дії їм обом. Отже, визнала колегія суддів, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та не вмотивовані відповідними доказами, показання підсудних про обставини події та направленість умислу не спростовані, а сама направленість умислу їх дій судом достеменно не встановлена.

В даному випадку при складанні проекту ухвали апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду та направлення справи для нового судового розгляду мають бути зазначені допущенні порушення закону судом першої інстанції, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу, мотиви на обґрунтування прийнятого рішення апеляційним судом, та необхідно зазначити, що під час нового розгляду справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно, об’єктивно дослідити обставини справи, дати належну правову оцінку діям підсудного та постановити законне та обґрунтоване рішення (що стосується і доводів поданих апеляцій, які підлягають перевірці при новому розгляді справи).

В резолютивній частині вказується про скасування вироку місцевого суду та про повернення справи для нового розгляду до того ж суду, який постановив вирок, але в іншому складі суддів.

Скасування вироку суду першої інстанції із постановленням нового вироку апеляційною інстанцією

Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред’явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;

Так, вироком районного суду П. був визнаний винним у відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб та засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. Між тим, при постановленні вироку суд першої інстанції не врахував зміни до обвинувачення, внесені прокурором у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України, про інкримінування винному й такої кваліфікуючої ознаки як повторність, оскільки засуджений мав незняту і непогашену судимість за вчинення такого ж злочину, що підтверджувалось об’єктивними доказами у справі. Ця кваліфікуюча ознака судом неврахована безпідставно, тому суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляцію прокурора, визнав його доводи про це та м’якість призначеного покарання обґрунтованими і, за його проханням, вирок у цій частині скасував, постановив свій вирок, яким збільшив обсяг обвинувачення засудженого в частині кваліфікуючих ознак та призначив більш суворе покарання – 5 років позбавлення волі.

2) необхідності застосування більш суворого покарання; Порушення судом під час призначення покарання вимог ч. 4 ст. 71 та ч. 3 ст. 78 КК України, призвело до скасування в цій частині вироку районного суду, яким Д. був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців України та за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України йому остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71,72 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що Д. вчинив цей злочин протягом іспитового строку, встановленого йому за попереднім вироком, яким він був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці правила судом проігноровані, оскільки остаточне покарання засудженому визначено за сукупністю вироків 3 роки позбавлення волі, тобто менше, ніж невідбута ним частина покарання, від відбування якого він був звільнений з випробуванням. Вироком апеляційного суду Д. на підставі ст. 71 КК України частково приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Також не можна визнати справедливим покарання, що призначене вироком районного суду К. за ч. 1 ст. 187 КК України у виді 5 років позбавлення волі, від відбування якого він звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, при тому, що обставини, які пом’якшують покарання не встановлені. Крім того, не враховані й обставини вчинення злочину, ставлення винного до своїх злочинних дій, які вчинив в стані алкогольного сп’яніння, і заподіяну шкоду не відшкодував. За змістом вироку, засуджений з метою заволодіння мобільним телефоном наніс удар кулаком у живіт неповнолітньої потерпілої, а потім металевою виделкою в праве плече, заподіявши останній тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Вироком апеляційного суду засудженому призначено за цим кримінальним законом покарання 4 роки позбавлення волі.

При цьому, скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у вищеперерахованих випадках допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав (ст. 378 КПК України).

Вирок апеляційної інстанції має відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 КПК України (складання вироку, вступна частина вироку, мотивувальна частина вироку та резолютивна частина вироку).

Крім того, на відміну від вироку суду першої інстанції в резолютивній частині нового вироку апеляційної інстанції вказується подана апеляція та який вирок нею оскаржується; в мотивувальній частині – зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення; в резолютивній частині – задоволення (або часткове задоволення) поданої апеляції, скасування відповідного вироку суду першої інстанції (повністю або в певній частині) та прийняте рішення апеляційного суду. При скасуванні вироку суду першої інстанції в певній частині – в резолютивній частині вироку апеляційного суду вказується про залишення в решті вироку суду першої інстанції без зміни.

Як вже зазначалося вище, в разі оскарження ухвал (постанов), ухвалених місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; окремих ухвал (постанов), ухвалених місцевим судом; інших постанов місцевих судів, вони можуть бути ухвалою апеляційного суди залишені без зміни, змінені, скасовані повністю або частково із постановлення нової постанови апеляційного суду, скасовані із поверненням справи на новий судовий розгляд, а в разі скасування ухвали чи постанови про закриття справи також із направленням справи на додаткове розслідування.

Скасування ухвали чи постанови місцевого суду, якою справа повернута на додаткове розслідування. В цьому разі, апеляційний суд повертає справу місцевому суду на новий судовий розгляд. В описово-мотивувальній частині такої ухвали апеляційного суду наводяться мотиви, чому апеляційний суд не погоджується з прийнятим рішенням, вказує про можливість усунення існуючих недоліків по справі в ході судового розгляду без повернення справи на додаткове розслідування. В резолютивній частині зазначається про повне або часткове задоволення поданої апеляції, про скасування постанови суду першої інстанції про направлення справи на додаткове розслідування та про повернення кримінальної справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в тому ж складі суду.

При скасуванні ухвали чи постанови місцевого суду про закриття справи із направленням справи на новий судовий розгляд, в описово-мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, зазвичай, вказується про те, що рішення суду першої інстанції в частині закриття справи є передчасним та таким, що не відповідає матеріалам справи. В резолютивній частині ухвали – повне або часткове задоволення апеляції, скасування ухвали чи постанови суду першої інстанції про закриття справи, повернення справи на новий судовий розгляд. При скасуванні ухвали чи постанови суду першої інстанції про закриття справи, апеляційний суд може прийняти рішення про повернення справи на додаткове розслідування, якщо колегія суддів прийде до висновку про неможливість розгляду справи в судовому засіданні.

В апеляційному суді проводиться розгляд апеляцій на рішення суду першої інстанції за скаргами на постанови органу досудового слідства про порушення кримінальної справи, про відмову в порушення кримінальної справи та постанови про закриття справи. При виготовленні проекту ухвали апеляційного суду необхідно враховувати, що у справах такої категорії не оскаржується кваліфікація дій щодо вчиненого особою злочину за статтею КК України, призначене судом покарання тощо, а предметом перевірки є лише наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи, підстави до закриття або відмовив порушенні кримінальної справи.

Апеляційний суд скасовував постанови місцевих судів за постановами органів досудового слідства про закриття кримінальних справ, зокрема, через те, що судді не вказували, які обставини необхідно з’ясовувати під час відновлення слідства. Також судами належним чином не досліджуються матеріали, на підставі яких була закрита справа, не перевіряються доводи про недотримання слідчими при закритті справ вимог КПК України. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду від 26 червня 2009 року скасована постанова районного суду від 10 червня 2009 року щодо розгляду скарги на постанову про закриття кримінальної справи відносно К., матеріали справи направлені на новий судовий розгляд з тих підстав, що суд скасував постанову про закриття кримінальної справи та направив матеріали справи для проведення додатково розслідування, а не для відновлення слідства.

При розгляді постанов про відмову в порушенні кримінальних справ не всі судді керуються вимогами лише ст.ст. 236-1 та 236-2 КПК України, до розгляду скарг на дані постанови іноді відносяться формально, не наводять доводів на спростування вимог скаржників, неповно досліджують матеріали прокурорських та інших перевірок, а також належним чином не перевіряють доводи скаржників про неповноту проведених перевірок органом досудового слідства.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду від 11 березня 2009 року скасована постанова районного суду від 8 січня 2009 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ, матеріали справи направлені до прокуратури району для проведення додаткової перевірки в зв’язку з тим, що суд не звернув увагу на ту обставину, що перевірка про звільнення Д. була проведена поверхово та неповно, оскільки в матеріалах перевірки відсутні пояснення керівництва аптеки, а також самої Д., на що суд не звернув уваги.

Основними помилками, які допускають суди при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальних справ є недотримання ними вимог ст. 236-8 КПК України щодо перевірки лише наявності приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду від 19 січня 2009 року скасована постанова районного суду від 27 листопада 2008 року щодо Т., матеріали справи направлені на новий судовий розгляд в зв’язку з тим, що місцевий суд належним чином не дослідив матеріали, на підставі яких порушена кримінальна справа, не перевірив наявність приводів і підстав для її порушення.

Як зазначалось на самому початку розділу, апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, передбаченому статями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 КПК України, подається безпосередньо до апеляційного суду і розгялдається в порядку апеляційної перевірки ухвал суду і постанов судді, за правилами ст. 382 КПК України.

Постанови суддів про обрання запобіжних заходів у вигляді взяття під варту скасовуються апеляційним судом переважно з тих підстав, що у поданнях слідчих та матеріалах справи відсутні достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний чи обвинувачений буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність, та коли не було належним чином обґрунтовано, що саме такий запобіжний захід може забезпечити його належну поведінку.

22 липня 2009 року скасовано постанову від 15 липня 2009 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту К., підозрюваному за ч. 1 ст. 119 КК України. Судом не взято до уваги відсутність даних, які б свідчили про наміри підозрюваного ухилитися від слідства та суду або виконання процесуальних рішень по справі та дані про особу К. Значна кількість постанов також скасовувалась у тих випадках, коли судом не було дотримано вимоги ст. 155 КПК України щодо наявності виключних обставин при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, а також коли судами, всупереч вимог ст. 434 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо неповнолітніх не були вказані виключні обставини.

17 березня 2009 року скасована постанова від 06 березня 2009 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо неповнолітнього С. обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України. Задовольняючи подання, суд не врахував вимоги ст. 434 КПК України про те, що запобіжний захід у вигляді взяття під варту може бути застосований до неповнолітнього лише у виняткових випадках, а у поданні слідчого та постанові суду відсутні будь-які посилання на винятковість справи. Крім того, щодо обвинуваченого раніше вже був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а в матеріалах справи відсутні дані про спроби обвинуваченого ухилитися від слідства та перешкоджати встановленню істини у справі.

Постанови про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту скасовувались у зв'язку з неналежним врахуванням суддями тяжкості злочинів та обставин справи, даних про спроби обвинувачених перешкоджати встановленню істини по справі та ухилитися від слідства та суду, даних про особи обвинувачених, а також у зв’язку з невиконанням при новому судовому розгляді подання вказівок суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 7 ст. 374 КПК України.

30 липня 2009 року скасована постанова від 22 липня 2009 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо Л. обвинуваченого за ст. 186 ч. 2 КК України. Судом не наведено жодної підстави, яка б переконливо свідчила, що більш м'який запобіжний захід, ніж взяття під варту, з урахуванням сукупності обставин, які враховуються при вирішенні цього питання, забезпечить належну процесуальну поведінку Л. та не врахував дані про його особу.

Постанови про зміну запобіжного заходу скасовувались у зв'язку з відсутністю даних про порушення обвинуваченим умов обраного запобіжного заходу. 06 квітня 2009 року скасована постанова від 27 березня 2009 року про зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту щодо Б. обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України. Судом не враховано, що ні матеріали справи, ні подання слідчого не містять даних про спроби обвинуваченого ухилитися від слідства та виконання процесуальних рішень по справі, порушення ним підписки про невиїзд, та не взяті до уваги дані про особу обвинуваченого.

Постанови про відмову в задоволенні скарги на незаконне затримання скасовувались, оскільки судом не було взято до уваги, що протокол про затримання не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, 15 травня 2009 року скасована постанова від 30 квітня 2009 року про залишення без задоволення скарги захисника З. на незаконне затримання Ц. підозрюваного за ч. 1 ст. 187 КК України. Судом не взято до уваги, що обставини зазначені в протоколі затримання Ц. не відповідають фактичним обставинам справи

.

Постанови про поміщення до медичного закладу для проведення судово- психолого-психіатричної експертизи в зв'язку з порушенням вимог ст. 205 КПК України.

22 травня 2009 року скасовано постанову від 07 травня 2009 року про поміщення до міського центру судово-психіатричної експертизи для проведення стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи Т. Під час досудового слідства порушено право на захист обвинуваченої, що залишилося поза увагою суду, а також судом в порушення вимог ст. 205 КПК України, прийнято рішення про направлення на стаціонарну експертизу підозрюваної, яке зазначеною статтею не передбачається. Також судом не взято до уваги, що постановою слідчого Т. була призначена лише стаціонарна судово-психіатрична експертиза.

Постанови про продовження строків тримання під вартою, змінювались, оскільки суддями продовжувався строк тримання під вартою поза межами строку досудового слідства.

28 травня 2009 року змінено постанову від 22 травня 2009 року про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців Г., зазначено що строк тримання обвинуваченого продовжується до трьох місяців п'яти діб. Суд в порушення вимог ст. 165-3 КПК України продовжив строк тримання під вартою поза межами строків досудового слідства.

Постанови про відмову в продовженні строків тримання під вартою скасовувались, оскільки суддями не була дана належна оцінка доводам подання слідчого про необхідність збереження запобіжного заходу, не наведено обставин для зміни запобіжного заходу, та не враховано дані про особу обвинуваченого.

18 вересня 2009 року скасована постанова від 11 вересня 2009 року про відмову у задоволенні подання про продовження строку тримання під вартою М. обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України. Судом не дана оцінка викладеним у поданні доводам щодо необхідності збереження запобіжного заходу та не наведено обставини, які дають підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який. Крім того, не було враховано дані про особу М., який раніше судимий.

Постанови про відмову в задоволенні подання про надання дозволу на розкриття банківської таємниці скасовувались, оскільки судами порушувались вимоги ст. 177, 178 КПК України.

04 червня 2009 скасована постанова від 25 травня 2009 року про відмову в задоволенні подань старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва про надання дозволу на розкриття банківської таємниці та проведення виїмки. Суд в порушення вимог ст. 177, 178 КПК України розглянув подання без участі прокурора та неправильно застосував ст. 62 ч. 1 ЗУ “Про банки та банківську діяльність”. Крім того, не звернув увагу, на те що до суду було внесено чотири подання, але суд, не об’єднуючи зазначені матеріали в одне провадження, виніс одну постанову.

Постанови про відмову в наданні дозволу на проведення обшуку, скасувались, оскільки суд не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи достатніх підстав для задоволення подання.

31 березня 2009 року скасована постанова від 20 березня 2009 року про відмову в задоволенні подання про проведення обшуку житла Т. Судом не було враховано, що обвинувачений Т. знаходиться в розшуку і тому органи досудового слідства мають достатньо підстав вважати, що за місцем його проживання можуть знаходитися предмети чи документи, що мають значення для встановлення істини по справі.

У вступній частині ухвали апеляційного суду з розгляду справ даної категорії зазначається склад суду, присутні в судовому засіданні учасники судового розгляду, апеляція та яке рішення суду нею оскаржується, дані щодо особи (який обраний запобіжний захід, відмовлено в обранні тощо); в описово- мотивувальній частині ухвали – зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суть апеляції, пояснення прокурора та інших учасників, мотиви прийнятого рішення апеляційним судом (порушення норм КПК України судом першої інстанції, обґрунтований чи необґрунтований висновок суду про обрання чи відмову в обранні запобіжного заходу та ін.); в резолютивній частині ухвали – апеляція задоволена (залишена без задоволення), постанова суду першої інстанції залишена без зміни (змінена, скасована), в разі скасування постанови суду може бути зазначено і про скасування обраного запобіжного заходу та заміну його на інший.

Оформлення матеріалів справи

Після розгляду справи в апеляційній інстанції помічник судді має підготувати справу для здачі до канцелярії суду для подальшого її спрямування відповідно до ухваленого судового рішення апеляційною інстанцією. До матеріалів справи мають бути підшиті всі документи, які надійшли від учасників судового розгляду, за час знаходження справи в апеляційній інстанції; протокол судового засідання, якщо проводилось судове слідство; повідомлення (якщо в справі проводився попередній розгляд або оголошувались перерви), листи та інші документи, які виготовлялись апеляційною інстанцією у вказаній справі; та судове рішення, ухвалене апеляційною інстанцією за результатами розгляду апеляції(-й).

Водночас необхідно дотримуватись положень Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді (зокрема, п.п. 4.1, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.14).

Формування справ, які надійшли до апеляційного суду для перегляду судових рішень, і судове провадження яких розпочато місцевим судом, в апеляційному суді лише продовжується.

Так, в першу чергу першим підшивається супровідний лист, з яким кримінальна справа надійшла до апеляційного суду, далі необхідно дотримуватись хронологічного порядку при підшиванні до справи документів, які надійшли до суду чи виготовлені в суді. При цьому якщо вівся протокол судового засідання, то всі документи, що були отримані під час розгляду справи, підшиваються перед протоколом.

В разі коли документи надійшли до суду в конвертах, то вони підшиваються після документів, що надійшли в них. Якщо конверт надійшов як вкладення, то він підшивається після відповідного документа. Необхідно також пам’ятати, що документи, що підшиваються до справи, мають бути тільки в одному примірнику.

Крім того, всі матеріали підшиваються до справи нитками через п’ять чи чотири (для документів формату А4) або три (для документів меншого формату) отвори впродовж лівого, вільного від тексту поля документів. Забороняється вклеювання документів до справи, прикріплення степлером або вкладення будь-яким іншим способом, відмінним від зазначеного в абзаці вище.

Всі аркуші підшиті до справи нумеруються помічником судді та заносяться до опису матеріалів справи.

Аркуші в справі нумеруються арабськими цифрами у верхньому правому кутку графічним олівцем (аркуші справи розділені на томи – нумеруються за кожним томом окремо); фотокартки та інші ілюстровані документи нумеруються на зворотному боці у верхньому лівому кутку.

На долученому до справи конверті з документами вказується, які саме документи в ньому зберігаються. Долучені конверти з укладеннями повинні бути пронумеровані. Кожне вкладення в конверт нумерується черговим номером після номера, проставленого на конверті.

В разі коли помічником судді при нумерації аркушів допущено велику кількість помилок, то аркуші нумеруються заново, при цьому старі номери закреслюються однією похилою рискою, а не виправляються. При невеликій кількості допущених помилок можливо на непронумерованих аркушах проставити номер попереднього аркуша з додаванням букв згідно з нині чинним українським алфавітом «а», «б», «в», «г» «ґ» і далі. При повторенні одного номера на кількох розміщених поруч аркушах додаються букви «а», «б», «в», «г», «і» і далі, відповідно до кожного номера аркуша, починаючи з другого.

Після нумерації підшитих документів помічником судді вони заносяться до опису матеріалів справи.

До опису документів під номерами в порядку зростання вноситься інформація про кожний документ (конверт), підшитий до справи, у порядку їх розміщення в справі. Обов’язково зазначається, оригінал чи копію документа підшито, порядкові номери аркушів, присвоєні відповідному документові (конвертові).

Опис підписується помічником судді, який оформляв справу, із зазначенням біля підпису свого прізвища та посади.

Отже, обов’язки виконувані помічником судді при розгляді кримінальних справ в апеляційній інстанції є різноманітними – від ознайомлення з матеріалами справи, доводами апеляції, підготовки справи до розгляду, виготовлення проекту судового рішення до оформлення матеріалів справи після судового розгляду та виконання інших доручень судді, необхідних для розгляду справи. Злагоджена робота помічника судді є результатом успішного планування та організації ним своєї роботи, рівня знань, досвіду роботи, наполегливістю в досягненні певного результату, постійним вдосконаленням себе професійно.

21.01.12 / Просмотров: 8179 / Печать
.

Поиск

Расширенный поиск

Поделись с друзьями

Пользователь

Подписка на новости

Десять минус три будет, прописью?

RSS / MAP / W3C


RSS - международный формат, специально созданный для трансляции данных с одного сайта на другой. 
Используя готовые экспортные файлы в формате RSS, вы можете разместить на своей странице заголовки и аннотации сюжетов наших новостей. 
Кроме того, посредством RSS можно читать новости специальными программами - агрегаторами новостей - и таким образом оперативно узнавать 
об обновлениях нужных сайтов.
Google SiteMap
Valid XHTML 1.0 Transitional

Статистика

Опросы

Активных опросов нет