2.3. Навчання та підвищення кваліфікації помічника судді

.

2.3. Навчання та підвищення кваліфікації помічника судді

Помічник судді – особа, яка надає допомогу в здійсненні правосуддя в країні.

Для підвищення оперативності правосуддя, якості і ефективності роботи апарату суду велике значення має належний рівень підготовки працівників апаратів суду, насамперед суддів та помічників суддів.

Рівень професійної підготовки помічників суддів є важливішим елементом, що впливає на оперативність, ефективність і правильність ухвалення суддями судових рішень.

Оскільки Конституцією України передбачено право громадян за зверненням за судовим захистом майже з усіх питань, то і з поставленим завданням по відправленню правосуддя можуть справитися лише кадри, які мають належний рівень професійної підготовки.

Аналіз навчальних програм підготовки юристів на правових факультетах свідчить, що вони не дають спеціалізовані й адаптовані до реального стану справ у системі правосуддя.

На посаду помічника судді призначаються особи, які мають повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність», з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, стаж роботи на державній службі в судових органах України не менше 2 років або загальний стаж роботи за фахом не менше 3 років. До речі, з прийняттям нового Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ці вимоги дещо можуть змінитися, оскільки законом від помічника вимагається лише наявність вищої юридичної освіти і лише для помічників суддів Верховного суду вимагається досвід роботи за фахом не менше трьох років.

Виходячи з наведеного, необхідно визначити, що є вища юридична освіта. Загальновизнаним є те, що вища юридична освіта є необхідною складовою юридичної професії. Юридична освіта є галуззю вищої освіти, фундаментом юридичної професії, запорука компетентності працівника, середовище формування нового покоління працівників, інструментом реалізації соціальної функції права та інше.

Юридична освіта в її сучасному розмінні як галузь освіти, сягає щонайменше з середньовіччя. Зокрема на термах України, з відомих історичних причин формальна вища юридична освіта має глибокі коріння. 20 січня 1661 року польський король Ян Каземір підписав диплом, за яким надав Львівській Єзуїтській колегії «гідності академії і титул університету». Так було засновано Львівський національний університет ім. І.Франка – найстаріший в Україні навчальний заклад, який готує фахівців-правознавців. Юридичні факультети, крім Львову, було відкрито в Харкові (1805 р.), Києві (1835 р.), Одесі (1865 р.). Пізніше на тернах України були засновані й інші навчальні заклади.

В Україні істотні суспільно-економічні зміни 90-х років обумовили й зміни у сфері юридичної освіти, на яку було покладено місію підготовки працівників для розбудови української державності. При цьому відзначалося: Україні потрібно більше працівників, для чого необхідно створити більше навчальних закладів.

В наступний час в Україні існують 288 вищих навчальних закладів, які випускають фахівців за спеціальністю «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність».

Система юридичної освіти складається з ряду компонентів, а саме: професійний відбір, як цілеспрямована діяльність спеціалізованих навчальних закладів з відбору абітурієнтів, яка полягає у вивченні їх якостей з точки зору придатності для майбутньої професії і виявленні потенційних можливостей подальшого професійного розвитку; забезпечення засвоєння студентами загальнонаукових, фундаментальних та спеціалізованих правових знань, формування правової та політичної культури, юридичного мислення, сучасного право розуміння; прищеплення вмінь, навичок юридичної кваліфікації, збагачення форм та методів роботи, узагальнення практичного досвіду для задоволення потреб розвитку суспільства.

Юридична освіта базується на певних принципах, серед яких наступні.

Безперервність та поступове ускладнення навчального процесу. Безперервність полягає у тому, що кожна навчальна дисципліна є логічним продовженням попередньої. Щодо ускладнення процесу навчання, то воно виявляється у поступовому переході від засвоєння первинних понять про державу та право до розгляду концепцій права, сучасних проблем тої чи іншої юридичної науки.

Поєднання загальних та спеціалізованих знань у процесі навчання. Всім студентам юридичних закладів додаються знання, необхідні для юриста будь-якого профілю, які складають базову основу юридичної освіти. Разом з тим, з урахуванням характеру майбутньої спеціалізації випускників, їхні знання цілеспрямовано поглиблюються у відповідних галузях права.

Поєднання теоретичного та прикладного у юридичному навчанні. Виявляється в апробації теоретичних положень на практиці, у максимальному наближенні юридичного навчання до життєвих реалій, у вирішенні конкретних ситуацій за допомогою та урахуванням фундаментальних досліджень сучасної юридичної науки.

Творчій підхід до розв'язання наукових проблем та практичних ситуацій. Виховання нетерпимості до догматизму та схоластики.

В сучасних умовах завдання юридичної освіти полягають в тому, щоб дати студентам повноцінні юридичні знання з навчальних дисциплін в обсязі програми, прищепити їм навички умілого застосування теоретичних положень у ході практичної діяльності, сформувати у студентів переконаність у тому, що із закінченням навчального закладу не закінчується процес пізнання, що тільки безпосереднє удосконалення своїх знань, збагачення їх досягненнями теорії та практики – ключ до успіху у діяльності кожного юриста.

В останні роки система юридичної підготовки фахівців в України зазнала істотних змін. З підвищенням значення права у житті суспільства суттєво розширилися межі правової діяльності в сферах державного будівництва, забезпечення суспільного порядку та інших, а відтак значно збільшився престиж юридичної професії, попит на юристів.

Підвищення ефективності правосуддя пов'язано з вирішенням задач, серед яких найважливіше місце займають питання підготовки та відбору кадрів для судової системи.

Існуючі на наступний час критерії для відбору кадрів для судової системи свідчать про те, що судова реформа про двинулася недостатньо далеко. Законодавство містить лише формальні критерії, необхідні для заняття посади судді та мало уваги звертається до формування кадрового складу помічників суддів, і навіть прийняття нового закону про судоустрій істотно не змінило ситуацію у цьому аспекті.

Інститут помічників суддів новий для української судової системи. Його поява обумовлена судовою реформою, що провадиться. Ведення такої посади переслідує дві цілі: по-перше, створення ефективної системи підготовки суддівських кадрів і їх якісного відбору і, по-друге, звільнення судді від технічної роботи, зменшення навантаження на нього.

Досягнення даної мети є досить актуальним для судочинства України. Про необхідність організації цілеспрямованої підготовки претендентів на посаду судді і підвищення ролі апарату суду в процесі здійснення правосуддя постійно говориться в правовій літературі.

Правила та вимоги щодо навчання та підвищення кваліфікації помічників суддів такі ж самі, як і для інших державних службовців. За загальними правилами державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах.

Крім цього положення Закону України «Про державну службу» будь якого спеціального порядку для помічників суддів щодо проходження навчання та підвищення кваліфікації не має.

Але, помічник судді, як спеціаліст в галузі юридичної практики, повинен мати відповідний рівень правової культури та кваліфікацію. Якість роботи працівника судового апарату - це сукупність людських характеристик, що виявляються у процесі праці й включають кваліфікацію та особисті якості працівника та стан здоров’я, розумові (інтелектуальні) здібності, здатність адаптуватися, гнучкість, мобільність, мотивованість, інноваційність, професійна придатність, моральність тощо.

Від рівня якості, матеріального та культурного добробуту працівника суду, високих професійно-кваліфікаційних і ціннісно-життєвих її характеристик вирішальною мірою залежить продуктивність використання матеріальних, технічних і людських ресурсів.

Кваліфікація помічника судді — це рівень професійної придатності, що забезпечується сукупною наявністю у нього загальноосвітніх і спеціальних знань, умінь, здібностей, досвіду та трудових навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за спеціальністю. Кваліфікація помічника судді тісно пов’язана з характером та змістом праці, з її складністю і різноманітністю.

Рівень кваліфікації помічника судді разом з організацією та мотивацією праці стає вирішальною ланкою в підвищенні конкурентоспроможності. Ці три складові — мотивація, організація, кваліфікація — пов’язані і взаємно доповнюють один одну, що потребує розвитку ініціативи і творчого ставлення до праці.

Поряд зі зрушеннями в кваліфікаційній структурі відбуваються зміни у змісті кваліфікації.

Основними рисами кваліфікації є багатопрофільність, високий рівень загальної і технічної культури, динамізм.

Кваліфікація також залежить від рівня спеціальних правових знань, практичних навичок та характеризує ступінь важкості виконуючого конкретного виду роботи. Для спеціальності помічника судді важне значення має професіональна придатність: відповідність можливостей, фізичних та психічних особливостей особи, яка обрала таку професію.

Відповідно до ст. 10, 29 Закону України «Про державну службу» основним обов'язком державного службовця є постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації. Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не раніше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав про просування по службі.

Відповідно до зазначеного один раз на три року проводиться атестація.

Атестація державного службовця, який займає посаду помічника судді це визначення кваліфікації, оцінка росту та якості знань спеціаліста, характеристика його професіоналізму.

Загальні вимоги, яки пред'являються до помічника судді, порядок кваліфікаційної атестації, визначення його кваліфікаційної характеристики закріплені в спеціальних нормативно-правових актах.

Для проведення атестації укладаються кваліфікаційні комісії. Метою кваліфікаційної атестації є поліпшення якісного складу працівника суду.

Завданням кваліфікаційної атестації помічника судді є визначення рівня професійної кваліфікації; відповідність помічника судді займаної посаді; вирішення питання про заохочення – присвоєння йому кваліфікаційного рангу (та інших заохочень) для стимулювання росту професіоналізму, розвитку морально-правового долу та відповідності за закріплення законності, охорону та захист прав громадян; вирішення питання про покарання – пониження в кваліфікаційному розряді (та інших покарань) як одна з умов усунення недоліків в роботі.

При атестації враховуються такі достоїнства помічника судді як юриста: психологічні, політичні, професіонально-правові; етичні та естетичні.

Основними факторами професійної відповідності є наявність необхідного мінімуму знань, умінь та навичок, отриманих в результаті навчання та досвіду; особливості відношення до професійної діяльності, які містять емоційно-вольову готовність до її виконання.

Виявити такій фактор можливо шляхом вивчання мотивів професійного вибору, життєвих цілей особи, шляхів їх досягнення, особливостей світогляду, котре відображає розуміння загально соціальних та професійних проблем, наявність праці і службових прагнень; здатність до конкретної професійної діяльності, яка розкривається через інтелект, професійне мислення (головні з яких: вміння аналітично та логічно мислити, володіти професійною кмітливістю, мати оперативну та довгочасну пам'ять, володіти творчою пошуковою активністю та кмітливістю).

За результатами атестації складається атестаційна характеристика помічника судді, яка має прогностичний характер та яка передбачає подальшу професійну діяльність помічника судді (відповідає чи не відповідає займаній посаді, чи бути зачисленим до резерву на просування по службі та ін. В характеристиці наявний висновок, в який включені пропозиції про те, що працівник повинен зробити самостійно, щоб усунути виявлені комісією недоліки.

За підсумками атестаційної комісії та відповідно до Закону України «Про державну службу» помічнику можуть присвоїти вищий ранг 13, 12 або 11). Помічник судді повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Підвищення кваліфікації помічників суддів може мати різні форми: самоосвіта, участь в конференціях, семінарах та тренінгах, навчанні, що проводиться в судах, а також в плановому підвищенні кваліфікації, що проводиться відповідними закладами перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.

Згідно Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців: державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців повинна забезпечувати потреби центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів і організацій, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу» (далі - органи, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу»), у працівниках з високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам.

Державну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців становлять освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки і професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців, додаткові програми функціональної спеціалізації які знаходяться в структурі Державної судової адміністрації, акредитовані навчальні заклади, що реалізують зазначені програми, та органи, що здійснюють управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців.

Підготовка державних службовців - це здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі, а також навчання в аспірантурі, Академії суддів України, інших навчальних закладів або наукових установ за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі.

Перепідготовка державних службовців - це здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за іншою спеціальністю в межах, як правило, відповідної галузі знань.

Підвищення кваліфікації державних службовців - це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі.

Мета, зміст, терміни, форми і методи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців визначаються відповідними освітньо-професійними та професійними програмами, що розробляються навчальними закладами згідно з вимогами вказаного Положення і нормативних документів Міносвіти.

Підготовка та перепідготовка державних службовців здійснюється за державним замовленням навчальними закладами, внесеними до переліку вищих навчальних закладів з підготовки та перепідготовки фахівців.

Підготовка фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі, здійснюється за освітньо-професійною програмою вищого навчального закладу. Підготовка магістрів за відповідними освітньо-професійними програмами і передбачає поглиблене вивчання загальноосвітніх та загально-правових дисциплін, роль судової влади у правовій державі, кримінальне право та кримінальний процес, цивільне право та цивільний процес а також правову, політологічну, соціально- гуманітарну, психологічну, фахову та інші види підготовки, необхідні для нормативно-правового забезпечення діяльності органів, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу».

Відповідні освітньо-професійні програми розробляються вищими навчальними закладами IV рівня акредитації згідно з вимогами професійно- кваліфікаційних характеристик державних службовців певних категорій посад.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію на здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, отримують документ про освіту державного зразка.

Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців, що забезпечують його безперервність, є: навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців; систематичне самостійне навчання (самоосвіта); тематичні постійно діючі семінари; тематичні короткотермінові семінари; стажування в органах, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу».

Підвищення кваліфікації за професійними програмами спрямовується на фахове удосконалення та оновлення знань і умінь державних службовців, які займають посади відповідних категорій в органах, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу», а також осіб, зарахованих до кадрового резерву.

Підвищення кваліфікації державних службовців за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п'ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, - протягом першого року їх роботи.

Професійна програма передбачає навчання:

а) за загальною складовою - удосконалення та оновлення знань і умінь з правових, соціально-гуманітарних та інших питань професійної діяльності державного службовця на посадах відповідної категорії;

б) за функціональною складовою - здобуття додаткових знань і умінь відповідно до вимог професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців певних категорій посад;

в) за галузевою складовою - здобуття додаткових знань, умінь з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності.

Професійні програми розробляються навчальними закладами, розглядаються галузевими чи регіональними радами по роботі з кадрами, узгоджуються з Державною судовою адміністрацією та відповідними органами, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу». Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець, залежно від сфери його діяльності.

Особи, які успішно пройшли атестацію за професійними програмами, отримують свідоцтво про підвищення кваліфікації встановленого зразка. Тематичні постійно діючі семінари проводяться за програмами та планами, що розробляються навчальними закладами і затверджуються органами, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу», на підставі типових програм і рекомендацій, підготовлених галузевими та регіональними радами по роботі з кадрами.

Термін навчання визначається програмою семінару. Тематичні постійно діючі семінари закінчуються складанням заліків або підготовкою та захистом слухачами рефератів.

У разі потреби проводяться тематичні короткотермінові семінари з вивчення актуальних проблем, нових актів законодавства, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду тощо. Термін навчання на тематичних семінарах визначається програмою.

Стажування державних службовців в органах, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу» проводиться з метою вивчення досвіду, здобуття практичних та організаційних навичок за фахом тощо.

Після стажування, що здійснюється за індивідуальним планом, державний службовець подає звіт про виконання плану стажування керівникові органу, де він працює.

Управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців здійснюється органами, на які поширюється чинність Закону «Про державну службу», і органами, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, у межах їх повноважень.

Головним навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців є Академією суддів України, яка є закладом перепідготовки і підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату суду, який знаходиться в структурі Державної судової адміністрації України, яка була створена в 2003 році указом Президента.

Академія знаходиться в м. Києві і має регіональні відділення в Дніпропетровську, Донецькі, Львові, Одесі, Харкові, Севастополі та Чернівцях. На сьогоднішній день академією було розроблено 22 навчальних програм, що були затверджені Вченою Радою Академії.

Відповідно до пункту 10 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на базі Академії суддів України формується Національна школа суддів України. Цим Законом визначено статус, структура та завдання Національної школи суддів України (ст. 81 - 82). Зокрема, відповідно до Закону Національна школа суддів України є державною установою зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність. Національна школа суддів України утворюється при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України і здійснює свою діяльність відповідно до названого Закону та статуту, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Національну школу суддів України очолює ректор, який призначається на посаду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Національна школа суддів України також може мати регіональні відділення. На Національну школу суддів України не поширюється законодавство про вищу освіту. Національна школа суддів України здійснює наступні функції: (1) практичну підготовку кандидатів на посаду судді; (2) підготовку суддів: яких призначено на посаду судді вперше; яких обрано на посаду судді безстроково; яких призначено на адміністративні посади в судах; (3) періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації; (4) підготовку працівників апаратів судів; (5) проведення наукових досліджень з питань удосконалення судочинства; (6) вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів; (7) науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

18.01.12 / Просмотров: 7156 / Печать
.

Поиск

Расширенный поиск

Поделись с друзьями

Пользователь

Подписка на новости

Количество времен года (сезонов), прописью?

RSS / MAP / W3C


RSS - международный формат, специально созданный для трансляции данных с одного сайта на другой. 
Используя готовые экспортные файлы в формате RSS, вы можете разместить на своей странице заголовки и аннотации сюжетов наших новостей. 
Кроме того, посредством RSS можно читать новости специальными программами - агрегаторами новостей - и таким образом оперативно узнавать 
об обновлениях нужных сайтов.
Google SiteMap
Valid XHTML 1.0 Transitional

Статистика

Опросы

Активных опросов нет